12. Зміст правовідносин

Зміст екологічних правовідносин – це права та обов’язки учасників цих правовідносин. Зміст прав та обов’язків залежить від складу учасників та об’єкту конкретного правовідношення.

Суб’єктивне екологічне право – це закріплена і гарантована правом міра можливої поведінки суб’єкта щодо природи.Екологічний обов’язок – це закріплена і гарантована правом міра необхідної поведінки суб’єкта щодо природи.

На відміну від суб’єктивного права, екологічні інтереси – психічне переживання людиною своєї екологічної потреби, тобто усвідомлення цінності довкілля, його здатності задовольняти бажання людини. Навіть якщо особа не має права на якийсь об’єкт, вона має право вимагати судового захисту свого інтересу, якщо тільки він стосується не приватної, а суспільної потреби, суспільного блага. Ст. 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року передбачає право на захист інтересу особи, що не суперечить загальним засадам справедливості, сумлінності і розумності.

Право носія державної влади на застосування цієї влади для встановлення прав і обов’язків інших осіб поза їх волею (через нормотворчість чи через управлінські акти) називається повноваженням. Сукупність повноважень державного органу – його компетенція.

13. Субєкти : поняття та види

Суб´єктами екологічного права є різноманітні фізичні та юридичні особи, а також держави і тварини.

Суб’єкт права має характерні ознаки: він наділений юридичними правами та обов’язками. Суб’єктом може бути тільки особа, що має самостійний розум і волю. Здатність мати екологічні права та обов’язки складає екологічну правоздатність. Здатність самостійно здійснювати екологічні права і обов’язки складає екологічну дієздатність. У сукупність правоздатність та дієздатність утворюють правосуб’єктність.

Дискусійним є положення про Український народ як суб’єкта екологічних правовідносин. Народ може бути суб’єктом правовідносин тільки як нація, тобто народ організований у державу, яка і формує єдиний розум і волю такого суб’єкту. Тобто коли говорять про права чи обов’язки Українського народу – йдеться про правосуб’єктність держави.

Специфічними суб’єктами правовідносин є тварини, які отримали правосуб’єктність згідно з Законом України „Про захист тварин від жорстокого поводження” від 21 лютого 2006 року. Вони наділені лише правоздатністю, але не дієздатністю: від їх імені і в їх інтересах мають виступати фізичні чи юридичні особи. Вони мають тільки природні права, що закріплені за ними зазначеним Законом: право на захист від жорстокого поводження, на евтаназію, на спілкування з собі подібними, на гуманне поводження з ними тощо.

В екологічному праві існує також поняття спеціального суб’єкта – суб’єкта, що наділений специфічними правами й обов’язками, яких не мають інші суб’єкти права, наприклад, спеціальними суб’єктами є мисливці, державні екологічні інспектори, власники земель, вод, лісів тощо.

14. Обєкти: поняття та види

Об’єкти – це ті цінності, з приводу яких люди вступають в екологічні правовідносини, тобто щодо чого виникають права й обов’язки. В екологічному праві об’єктами є:

а) природні об’єкти – конкретні локалізовані у просторі і часі первні природи, включені до екосистеми, що характеризуються однорідністю правового режиму; з точки зору екологічного права людина не є частиною природи;

б) природні ресурси – однорідні складові природи, що перебувають у складі екосистеми і придатні для задоволення певних потреб людини: землі, надра, води, атмосферне повітря, повітряний простір, клімат, радіочастотний ресурс, тваринний і рослинний світ, альтернативні джерела енергії; ст. 39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року поділяє природні ресурси за значенням на природні ресурси загальнодержавного значення і природні ресурси місцевого значення;

в) природні (або природні осуспільнені) комплекси – системи окремих природних об’єктів, або природних і штучно висаджених людиною рослин у їх взаємозв’язках: природа в цілому (як сукупність об’єктів матеріального світу, що не створені працею людини), довкілля – все те, що оточує людину, навколишнє природне середовище (визначається ст. 5 Закону „Про охорону навколишнього природного середовища” як сукупність природних і природно-суспільних умов і процесів, природних ресурсів і природних комплексів), урочища, екосистеми, біогеоценози, ландшафти тощо; специфікою правового режиму природних комплексів є наявність подвійного правового регулювання: охорона природного комплексу регулюється законодавством про кожний окремий природний ресурс, що входить до природного комплексу (земельним, водним, гірничим тощо), а також спеціальним законодавством про цей природний комплекс, яке, зазвичай, має переважну правову силу (лісовим, курортним, природно-заповідним, рекреаційним тощо).

г) екологічні умови й чинники – властивості (показники) природних ресурсів. До чинників неживої природи відносяться: світло, тепло, вологість, рельєф, висота над рівнем моря, рівень радіації, атмосферний тиск, вітер, рівень звукових хвиль, спрямованість електромагнітних полів, показники гравітації, хімічний склад води, повітря, ґрунтів тощо. Чинники живої природи поділяються на а) вплив рослин (паразитизм, взаємодія особин і популяцій); б) вплив тварин (поїдання, витоптування, запилення тощо). Обмежено можуть бути об’єктами екологічних правовідносин;

ґ) речі, що мають відношення до довкілля (наприклад: межові знаки, засоби лову, очисні споруди, відходи, пестициди й агрохімікати, джерела йонізуючого випромінювання, меліоративні системи, заводи – забруднювачі тощо);

д) екологічні дії та послуги – можуть бути об’єктами екологічних договорів, наприклад, на проведення екологічної експертизи, аудиту, моніторингу, консультування, екологічного маркетингу, впровадження систем екологічного менеджменту тощо;

е) екологічна інформація (документовані чи публічно оголошені відомості, що визначаються ст. 25 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища);

є) екологічні стани: екологічна безпека, життя і здоров’я громадян тощо.

15. Характеристика основних органів державного екологічного контролю( +пит. 37,38)

Екологічний контроль проводиться з метою забезпечення органами державної влади та місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами виконання законодавства в галузі охорони навколишнього середовища. Якщо обєкт екологічного моніторингу - навколишнє середовище, за станом якої здійснюється спостереження, то обєкт екологічного контролю - діяльність людини, здатна негативно вплинути на навколишнє середовище. Що ж до взаємозвязку цих двох інституцій, то екологічний моніторинг є інформаційною основою здійснення екологічного контролю - виявлення негативних змін в стані навколишнього середовища дає підстави припустити, що такі зміни зумовлені порушенням вимог екологічного законодавства ким-небудь з при-родопользователей.

Чинне законодавство передбачає здійснення наступних видів екологічного контролю:

• державний екологічний контроль;

• муніципальний екологічний контроль, здійснюється на території муніципального утворення місцевого органами самоврядування або уповноваженими ними органами;

• виробничий екологічний контроль; здійснюється в процесі господарської та іншої діяльності її субєктами, які зобовязані надавати відомості про організацію виробничого екологічного контролю в органи, що здійснюють державний і муніципальний контроль;

• громадський екологічний контроль; здійснюється громадськими та іншими неприбутковими обєднаннями відповідно до їх статутів, а також громадянами.

Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного

середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів та іншими спеціально уповноваженими державними органами

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

Вищі органи державної влади України здійснюють державний екологічний контроль у контексті їх контрольних функцій в цілому.

Верховна Рада України,

До виключної компетенції Верховної Ради України у галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища відповідно до Конституції України належать: а) визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища; б) затвердження загальнодержавних екологічних програм; в) визначення правових основ регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі щодо прийняття рішень про обмеження, зупинення (тимчасово), або припинення діяльності підприємств і об'єктів, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; г) визначення повноважень Рад, порядку організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього

природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; д) встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на

території республіки. Верховна Рада України відповідно до Конституції України може приймати до свого розгляду й інші питання охорони навколишнього

природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Президент України контролює виконання своїх екологічних указів через відповідний контрольний апарат Секретаріату Президента України. Відповідні структури діють і у складі Кабінету Міністрів України, які контролюють виконання урядових постанов з питань охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування.

Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища

а) здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України

екологічної політики; б) забезпечує розробку державних цільових, міждержавних і регіональних екологічних програм; в) координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України у питаннях охорони навкоишнього природного середовища г) встановлює порядок утворення і використання Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у складі Державного бюджету України та затверджує перелік природоохоронних заходів д) встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне сердовище, розміщення відходів; є) приймає рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) організує екологічне виховання та екологічну освіту громадян; з) приймає рішення про зупинення (тимчасово) діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; и) керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони

навколишнього природного середовища. Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить «здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів» (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), а також контролю за станом охорони зелених насаджень і водойм, благоустрою місць відпочинку громадян.

Виконавчі та розпорядчі органи місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції: а) здійснюють реалізацію рішень відповідних Рад; б) координують діяльність мсцевих органів управління, підприємств, установ т організацій, розташованих на території

місцевої Ради, незалежно від форм власності та підпорядкування; в) організують розробку місцевих екологічних програм; д) затверджують за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів для підприємств, установ та організацій ліміти використання природних ресурсів, за винятком ресурсів

загальнодержавного значення, ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком скидів, що призводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення або навколишнього природного середовища за межами території цієї Ради, та ліміти на утворення і розміщення відходів; е) організують збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів на своїй території; є) формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів ж) погоджують поточні та перспективні плани роботи

підприємств, установ та організацій з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів; з) забезпечують систематичне та оперативне інформування населення, підприємств, установ, організацій та громадян про стан навколишнього природного середовища, захворюваності населення; и) організують екологічну освіту та екологічне виховання громадян; і) приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Виконавчі і розпорядчі органи Рад можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.

Місцеві державні адміністрації здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринногосвіту та інших природних ресурсів, додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захороненням промислових побутових та інших відходів, додержанням правил благоустрою (ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Особливе місце в системі державного екологічного контролю посідають органи прокуратури. Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори здійснюють контрольну функцію в порядку прокурорського нагляду за додержанням законності у сфері охорони довкілля, форми і методи якого передбачені Законом України «Про прокуратуру» (1991). Відповідно до цього Закону органи прокуратури проводять перевірки виконання екологічного законодавства, вносять протести і подання на виявлені правопорушення, звертаються з позовами до судів про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення екологічного законодавства, та про припинення екологічно небезпечної діяльності. У системі органів прокуратури діють також спеціальні природоохоронні прокуратури на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей. Ці органи здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням екологічного законодавства підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх підвідомчості.

Державний екологічний контроль, здійснюваний органами спеціальної компетенції, характеризується тим, що для цих органів відповідна контрольна функція є головною.

Міністерство екології та природних ресурсів України) У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Положення про Міністерство екології 13.04.2011

Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, пестицидами і агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (надр, поверхневих та підземних вод, внутрішніх морських вод і територіального моря, атмосферного повітря, лісів, тваринного (у тому числі водних живих ресурсів, мисливських та немисливських видів тварин) і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України (далі - природні ресурси), відтворення та охорони земель, збереження, відтворення і невиснажливого використання біо- та ландшфтного різноманіття, формування, збереження і використання екологічної

мережі, організації, охорони та використання природнозаповідного фонду, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату ( 995_044 ) та Кіотського протоколу ( 995_801 ) до неї, розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр, а також

у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать:

а) здійснення комплексного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в республіці, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі;

б) державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, досліджнні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної

безпеки; в) організація моніторингу навколишнього природного середовища, створення і забезпечення роботи мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України г) затвердження нормативів, правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів; д) здійснення державної екологічної експертизи; е) одержання безоплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної дл виконання покладених на нього завдань; є) видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України; ж) обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів

гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин з) подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; и) складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів; і) керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України; ї) координація роботи інших спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; й) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій галузі, організація виконання зобов'язань України відповідно до міжнародних угод з питань

охорони навколишнього природного середовища; к) встановлення порядку надання інформації про стан навколишнього природного середовища; л) встановлення порядку організації та проведення публічних слухань або відкритих засідань з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище; { Частину першу статті 20 доповнено пунктом "л" згідно із Законом N 254-IV ( 254-15 ) від 28.11.2002 } м) здійснення процедури попередньої обґрунтованої згоди відповідно до вимог Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття ( 995_935 ) щодо можливості транскордонного переміщення генетично модифікованих організмів, призначених для умисного введення в навколишнє природне середовище; н) здійснення екологічного та радіологічного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. У пунктах пропуску через державний кордон України екологічний контроль окремих товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік цих товарів та порядок здійснення попереднього документального контролю ( 1031-2011-п ) затверджуються Кабінетом Міністрів України. { Частину першу статті 20 доповнено пунктом "н" згідно із Законом N 2973-VI ( 2973-17 ) від 03.02.2011 }

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів виконує й інші функції відповідно до положення про нього, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органів на місцях, визначені у пункті "ж" частини першої цієї статті, не застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що здійснюють свою діяльність на умовах угод про розподіл продукції.

В системі органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів можуть створюватись спеціальні підрозділи, працівники яких наділяються правом носіння форми встановленого зразка і вогнепальної зброї.

Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Компетенція інших спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів визначається законодавством України, а також положеннями про ці органи, які затверджуються у встановленому порядку.

Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція) скасована У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Положення про Державну екологічну інспекцію України

Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр).

сновними завданнями Держекоінспекції України є: внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при

створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; інші завдання, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Крім того, у складі МІНЕКОРЕСУРСІВ України діють Державна служба заповідної справи, КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 9 серпня 2001 р. N 1000 Київ Про Державну службу заповідної справи, (ліквідовано, але наскільки я розмію, ще не передали свої повноваження іншому органу!!??) на яку покладений державний контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, збереженням біологічного та ландшафтного різноманіття на відповідних територіях, та Державна геологічна служба (Держгеолслужба), яка здійснює державний контроль за проведенням робіт з геологічного вивчення та використання надр.

ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 391/2011 ПОЛОЖЕННЯ про Державну службу геології та надр України

Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Основними завданнями Держгеонадр України є: внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

відповідно до Положення про неї в процесі здійснення державного контролю має право: припиняти відповідно до законодавства всі види робіт з геологічного вивчення надр, які проводяться з порушенням стандартів, норм і правил, що може призвести до виснаження родовищ, істотного зниження ефективності робіт або заподіяння значних збитків; анулювати ліцензії на пошук (розвідку) корисних копалин та видобуток уранових руд; анулювати спеціальні дозволи на користування надрами і зупиняти роботу видобувних підприємств у випадках, передбачених законодавством; давати згідно із законодавством обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень, допущених у процесі геологічного вивчення та використання надр.

ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 453/2011 ПОЛОЖЕННЯ про Державне агентство водних ресурсів України

Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держводагентство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 455/2011 ПОЛОЖЕННЯ про Державне агентство екологічних інвестицій України

Державне агентство екологічних інвестицій України (Держекоінвестагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), та входить до системи органів виконавчої влади і в межах компетенції забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової

конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату ( 995_044 ) та Кіотського протоколу ( 995_801 ) до неї.

Функції державного екологічного контролю у відповідних регіонах здійснюють також спеціальні підрозділи Мінприроди України: Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державна екологічна інспекція Азовського моря, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 403/2011

Про Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України

Основними завданнями Держатомрегулювання України є:1) формування та реалізація державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії;2) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання безпеки використання ядерної енергії;3) здійснення повноважень компетентного органу з фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок відповідно до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок; з питань безпечного перевезення радіоактивних матеріалів відповідно до правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів; з питань аварійного оповіщення та інформування згідно з Конвенцією про оперативне оповіщення про ядерні аварії.

також здійснює відповідні контрольні функції у сфері охорони навколишнього природного середовища від радіаційного забруднення. Держатомрегулювання України безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (державні інспекції з ядерної та радіаційної безпеки) організовує і здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, вимог ядерної та радіаційної безпеки; здійснює контроль за проведенням заходів, спрямованих на запобігання аварії у процесі виробництва та використання джерел іонізуючого випромінювання на ядерних установках, об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, і уранових об'єктах, забезпечення готовності підприємств, установ і організацій до ліквідації її наслідків.

Державний комітет рибного господарства України (Держкомрибгосп) ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. N 42

здійснює контроль у сфері охорони, використання та відтворен-ня водних живих ресурсів. Посадові особи Держкомрибгоспу та його спеціальних органів, що здійснюють державний контроль у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, мають право: зупиняти і оглядати судна та інші плавучі засоби, що здійснюють вилов водних живих ресурсів у водних об'єктах на території України, виключної (морської) економічної зони і на її континентальному шельфі та в установленому порядку відповідно до міжнародних договорів України у зонах відповідальності міжнародних рибогосподарських організацій, для перевірки дотримання правил рибного промислу; безперешкодно відвідувати територію і приміщення підприємств, установ та організацій, що здійснюють добування і переробку водних живих ресурсів у водах під юрисдикцією України, а також гідротехнічні споруди, території природно-заповідного фонду України для перевірки дотримання законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів. Голова Держкомрибгоспу є головним державним інспектором рибоохорони.

Важливу роль у здійсненні екологічного контролю відіграють і органи внутрішніх справ. Так, міліція бере участь у попередженні і припиненні екологічних правопорушень, зокрема, незаконного полювання, знищення та пошкодження лісових масивів, незаконної порубки лісу та інше.

ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 458/2011

ПОЛОЖЕННЯ про Державне агентство лісових ресурсів України

Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ (ДАІ) здійснює контроль за додержанням правил охорони навколишнього природного середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів. Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» (1993) ДАІ здійснює контроль за дотриманням власниками (володільцями) транспортних засобів вимог щодо охоро ни довкілля від шкідливого впливу транспортних засобів. Під час виконання службових обов'язків працівники ДАІ мають право перевіряти виконання власниками (володільцями) транспортних засобів вимог законодавства, у тому числі правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення охорони атмосферного повітря; зупиняти транспортні засоби у разі наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення навколишнього природного середовища (Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ).

Державна санітарно-епідеміологічна служба України відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994) здійснює державний нагляд щодо впровадження заходів по санітарно-епідемічному благополуччю населення, а також контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення та усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей, за виконанням програм, що стосуються впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я людей.

Заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють санітарно-епідеміологічний контроль і нагляд у пунктах пропуску через державний кордон, контролюють здійснення санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів, видають обов'язкові для виконання приписи і постанови щодо усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб тощо (Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України).