58. Правові форми обов’язкових платежів в галузі екології

Стаття 9. Загальнодержавні податки та збори 9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори: 9.1.6. екологічний податок; 9.1.9. плата за користування надрами; 9.1.10. плата за землю; 9.1.12. збір за спеціальне використання води; 9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів; Стаття 10. Місцеві податки та збори 10.1. До місцевих податків належать: 10.2.1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року;

Стаття 262. Плата за користування надрами Плата за користування надрами - загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

59. Поняття і юридичні ознаки економіко-правового механізму в галузі екології

Традиційно механізм державного регулювання, у тому числі економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища, прийнято розглядати як систему, що об'єднує суб'єкта цієї діяльності та об'єкта регулюючого впливу, а також відносити до нього систему права і сам процес його застосування.

Економіко-правовий механізм охорони довкілля надає державній політиці у цій сфері чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяє належному врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Він тісно пов‘язаний та закономірно залежить від економічної, політичної, правової систем суспільства, від особливостей побудови та функціонування державного механізму, а також від еколого-правової культури суспільства.

Стаття 41. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають: а) взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів по охороні навколишнього природного середовища на основі економічних важелів; б) визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; в) встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів; г) встановлення ставок екологічного податку; д) надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; е) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В соответствии с современными представлениями охрану окружающей среды можно обеспечить лишь путем принятия комплекса организационных, правовых и экономических мер, направленных на восстановление разрушенной природной среды и снижения уровня вредного воздействия человеческой деятельности на нее. Комплекс этих мер в работах некоторых исследователей рассматривается как механизм охраны окружающей среды. С этим утверждением можно согласиться. Поскольку практика последних лет доказала, что опора на что-то одно (напр., на ужесточение ответственности за неправомерное загрязнение природной среды) не привела к положительным сдвигам в состоянии окружающей среды. Т.о., механизм охраны окружающей среды можно определить как находящееся в тесном взаимодействии и в силу этого рассматриваемые в качестве единого целого организационные, правовые и экономические меры, направленные на охрану природы и обеспечение благоприятных условий жизни человека. Механизм охраны окружающей среды состоит из 6 элементов, которые в свою очередь являются самостоятельными механизмами охраны окружающей среды: 1. организационно-правовой (управленческий) механизм, включающий в себя две группы системообразующих инструментов: а) институциональные (систему государственных органов управления в сфере охраны окружающей)33 и б). Функциональные формы управления: экологическая сертификация, лицензирование, контроль и др. 2. экономико-правовой механизм - система экономически стимулирующих инструментов (способы воздействия, меры) охраны окружающей среды (планирование, прогнозирование, финансирование, страхование, экономомическое стимулирование) 3. правовой механизм. Его образуют основные правовые институты: юридическая ответственность за экологические правонарушения; возмещение вреда, причиненного загрязнением окружающей среде (детально будут рассмотрены далее). 4. механизм особой охраны, включающий в себя систему специальных, установленных государством мероприятий по защите: а) особо охраняемых природных территорий и объектов, б) особо опасных зон - экологически неблагопприятных территорий (подробнее будет рассмотрено в особенной части данного курса). 5. идеологический механизм: экологическое воспитание, образование и культура. 6. международно-правовой механизм - в зависимости от участия в нем государств делится на универсальный и региональный; включает в себя следующие механизмы: конвенционные инструменты (многосторонние и двусторонние соглашения); институциональные инструменты (международные организации и их органы); ситуационные инструменты (переговоры, конференции и т.п.).