6. Регіональний економічний простір. Його роль у формування соціально економічних систем.

Економічний простір — це господарська система, розвиток якої взаємозумовлений зв'язками між природою і суспільством та економічними відносинами між суб'єктами підприємництва. Він являє собою насичену територію, що має багато об'єктів і зв'язків між ними: населені пункти, промислові підприємства, транспортні мережі, різноманітні об'єкти ін­фраструктури загального користування.

виявлено наступні закономірності формування економічного простору:

• впорядкованість та взаємоузгодженість. Усі елементи простору впорядковані стосовно один одного та знаходяться у взаємозалежності.

• нерівномірність розвитку елементів, що визначають еко­номічний простір. Ця закономірність проявляється у наявності високорозвинутих і депресивних регіонів, а також у прискорено­му або сповільненому перебігу процесів та явищ;

• циклічність. Внутрішню причину циклічного розвитку ста­новить складність систем, які за своєю природою є нестабіль­ними;

—розширення масштабів. Економічний простір нерозривно пов'язаний з господарською діяльністю людини і розширюється з освоєнням нею ділянок простору (не лише територій, але й спо­собів організації виробництва).

Регіональний простір — об'єднує виробників і споживачів то­варів та послуг в єдину економічну систему в межах регіонів України. Його об'єднуючою ланкою є загальна інфраструктура (водо-, енерго-, газопостачання тощо).

7. Суть наукових методів аналізу територіальної організації господарства.

Економіко-статистичні методи дозволяють вивчати просторово-економічні об’єкти та явища в їхньому взаємозв’язку й динаміці. З-поміж них найпомітнішими є обчислення індексів і середніх величин, кореляційний аналіз, групування, типізації, графоаналітичний метод. Картографічний метод збагачує інформацією про розміщення продуктивних сил, бо карта є її джерелом. Вона дозволяє наочно уявити особливості розміщення. Завдяки використанню карт, картосхем, картограм, картодіаграм свідомо сприймаються та запам’ятовуються не тільки особливості розміщення, але й статистичні матеріали, які характеризують рівні розвитку галузей і регіонів. Районна планіровка – це комплексний метод, що застосовується при проектуванні розміщення виробництва на рівні регіону (а не окремого підприємства) у поєднанні його з містобудуванням. Він, у свою чергу, використовує методи математичного моделювання, картографічний і інші та є методом аналізу території. Балансовий – найпоширеніший у плануванні територіального господарства. У передпланових дослідженнях широко використовуються системи матеріальних, фінансових та інших балансів. Розробляються баланси трудових ресурсів, грошових доходів і видатків населення, які узгоджуються з товарними фондами, територіальні баланси потужностей будівельних організацій, баланси місцевих будівельних матеріалів, виробів металообробної промисловості міжгалузевого використання та ін. Баланси поділяються на звітні й планові. Науково-дослідні заклади постійно проводять спеціальні дослідження з удосконалення регіональної системи балансів. Особливе значення мають розробки звітних міжгалузевих балансів виробництва, розподілу і споживання продукції в областях та економічних районах.