51 Паливно-енергетичний баланс і його структура

Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) складається з прибуткової і витратної частин. У прибутковій частині балансу зафіксовані такі показники, як видобуток природного палива — вугілля, газу, нафти, торфу, дров (природні ресурси) і виробництво природних енергетичних ресурсів, які включають виробництво електро- і теплоенергії на теплових (ТЕС) і атомних електростанціях (АЕС). Крім того, до цієї частини балансу відносять нетрадиційні природні енергетичні ресурси (енергія вітру, сонця, геотермальна, низькопотенціальне тепло та ін.), а також відбір газу з підземних сховищ газу, імпорт енергоресурсів та залишок ресурсів на початок року.

Друга частина балансу (витратна) включає споживання енергетичних ресурсів і складається з таких статей витрат:

перетворення в інші види енергії — електро- і теплоенергію, стиснене повітря і доменне дуття;

виробничо-технологічні потреби, включаючи втрати при збереженні, транспортуванні і формуванні держрезерву;

закачка природного газу в підземні сховища газу;

експорт; залишок у постачальників та споживачів на кінець року.

52. Вугільна промисловість України: сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку.

Вугільна промисловість. У паливно-енергетичному балансі питома вага вугілля складає 75 %, що є дуже високим показником. Щорічний видобуток вугілля останніми роками складає 80–90 млн т (з 1991 року видобуток зменшився з 136 млн т. до 77,0 млн т, у 1998 р. за потреб 100–120 млн т (18–20 млн т імпортують з Росії, Польщі, Казахстану). В Україні понад 220 вугільних шахт, половина з яких до 2010 року планується закрити.

Значна частина вугілля використовується на технологічні потреби в чорній металургії та у хімічній промисловості. У надрах України зосереджено до 300 млрд т вугілля, що дає можливість розглядати сучасну вугільну енергетику як пріоритетну, а вугілля як основний енергетичний ресурс України.

Собівартість українського вугілля (особливо донецького) дуже висока, оскільки важкі умови видобутку (велика глибина залягання (глибина багатьох шахт досягає 1 км та більше), малопотужні похилі та вертикальні пласти). Кризовий стан українських шахт став наслідком перемоги хибної концепції, згідно з якою робити капітальні вкладення в українську вугільну галузь нерентабельно. Однак варіанти згортання видобутку вугілля, як і нафтопереробки, будуть набагато дорожчими, ніж реабілітація та модернізація виробництва.

53. Нафтова та нафтопереробна промисловість України: сучасний стан, ос­новні проблеми та перспективи розвитку.

Нафтова і нафтопереробна промисловість – складові нафтової промисловості, підприємства якої спеціалізуються на розвід­ці, видобутку, транспортуванні, зберіганні, переробці нафти. Влас­них потреб країни не задовольняє. Загальні запаси становлять 153 млн т. Ступінь розвіданості початкових прогнозних ресурсів вуглеводнів в Україні складає 41 %;

Україна щорічно імпортує близько 30 млн т нафти. Оскільки понад 90 % нафти надходить із Росії, то це ставить Україну в істотну залежність від постачань з однієї країни. Вишукуються можливості вирішення цієї проблеми за рахунок імпорту з інших країн (Азербайджану, Ірану, Казахстану).

Нафтопереробна промисловість виробляє нафтопродукти (мазут, бензин, гас, дизельне паливо, мастила), що безпосередньо використовуються споживачами. Переробка нафти, як правило, зосереджується в районах споживання нафтопродуктів.

Загальна потужність вітчизняних нафтопереробних заводів становить до 60 млн. т на рік,

Стабілізація економіки країни неможлива без ефективної роботи нафтопереробної галузі. Однак, морально застарілі потуж­ності українських НПЗ забезпечують лише трохи більше 50 %