33. Етапи реалізації регіональної політики. Ефективність регіональної політики.

Перший етап (2000-2001 роки):

•          створення Центрального органу виконавчої влади з пи-тань регіональної політики;

•          розробка і внесення змін до існуючої нормативної бази щодо визначення функцій і розмежування повноважень цент-ральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місце-вого самоврядування;

•          розробка методики фінансового вирівнювання регіонів;

Другий етап (2002-2004 роки);

•          формування інтегрованих регіональних та міжрегіо-нальних тернторіально-господарських утворень: фінансово-промислових груп, консорціумів, холдінгів, корпорацій, тех-нополісів тощо;

•          запровадження програмного підходу до формування державного та місцевих бюджетів у галузях освіти, охорони здоров’я, соціального захисту і культури;

•          остаточний перехід на казначейське виконання місцевих бюджетів;

Третій етап (2005-2010 роки):

•          розробка методологічного та нормативно-правового за-безпечення щодо реформи адміністративно-територіального устрою України;

•          трансформація адміністративно-територіальної одиниці середньої (район) та вищої (область) ланки адміністративно-територіального устрою на основні збереження його консти-туційної триланкової структури;

До основних складових регіональної політики належать еко­номічна (зокрема фінансово-кредитна, бюджетна, податкова, ви­робнича), соціальна економічна політика (рис. 5). Ефективна реа­лізація такої поліаспективної регіональної політики лежить в ос­нові забезпечення стійкого, соціально-економічного та екологічно-збалансованого розвитку регіонів, повномасштабного виконання стрижневих для них фінансовозабезпечуючих функцій - як внутрі­шніх, так і зовнішніх. До перших належить досягнення розширеного накопичення регіональних фінансових ресурсів, покращання якості життя населення за умови гармонізації інтересів та держави.

34. Принципи та методи регіонального управління.

 Управління на регіональному рівні опирається на певну систему методологічних принципів [4].

1.         Принцип цільового управління. Ціль управління випли-ває з інтересів, властивих об’єкту управління. Тому що об’єктом управління є регіон, то його інтереси визначаються інтересами населення, що проживає на його території 

2.         Принцип використання регіональних переваг у тери-торіальному розподілі праці. Суть його полягає в тому, що си-стема управління регіональним розвитком повинна забезпечу-вати використання природно-кліматичних і соціально-еко-номічних переваг регіону в територіальному розподілу праці й у той самий час сприяти комплексному розвитку регіональної економіки. 

3.         Принцип поєднання інтересів усіх структур, що бе-руть участь у процесі регіонального відтворення. 

4.         Принцип економічної самостійності характеризує не тільки відсутність директивного втручання держави в справи регіонів.

7. Принцип відповідальності за реалізацію функцій уп-равління, що представляє суть і зміст управління на рівні регіону даного рангу.

Залежно від ознак, покла-дених в основу класифікації, виділяють такі групи методів уп-равління:

1.         За характером впливу на ринкові процеси — прямі й не-прямі.

2.         За широтою впливу — загальноекономічні й селек-тивні.

3.         За каналами впливу — економічні й адміністративні.

4.         За політикою дії і формами реалізації — податкові, бю-джетні, кредитно-грошові, цінові, антимонопольні, зовнішньо-економічні, інституціональні.