59.Категорія числа іменників

Категорія числа, як і категорія роду, — невід’ємна ознака імен­ників, і має з родом спільні форми

На перший погляд, категорія числа видається простою, такою, що відображає реальні відмінності між предметом і його множинністю. Проте вона, як і граматичний рід, є граматичною, а не логічною кате­горією, і їй притаманне своє специфічне визначення на різних рівнях мови. Безперечно, категорія числа пов’язана з ЛГР іменників і кате­горією роду.

Граматичною ознакою числа є флексія. В однині вона збігається з флексією категорії роду. У множині є специфічне закінчення -и, -а(-я), воно виступає найважливішою формальною ознакою також інших гра­матичних класів слів, які узгоджуються з іменником прикметників, дієприкметників тощо.

Схема функціонування числа в реченні має такий вигляд: -ий -0, -0 -0, -ий -є, -ий -о, -а(-я) а(-я), -е(-є) є, -є -о (перший хліб, ясен місяць, веселий хлопчище, гарний парубчисько, рання весна, грайливе море, лісове озеро) — однина; -і(-ї) -и, -і(-ї) -а(-я) (зелені дуби, гарні парубись- ка, ранні весни, веселі хлопчища, грайливі моря, лісові озера) — мно­жина.

П оказники числа, так само як і роду, являють собою засіб збере­ження високої структурної єдності словосполучень і предикативної одиниці загалом. Наприклад: голубі ріки, барвисті луки; Перші про­ліски мужньо пробивалися крізь рештки снігу.

Предметно-смисловим змістом категорії числа також є порушення чи певний розпад граматичної співвідносності, що сприяє розвиткові лексичних відмінностей між формами числа. Так, у сучасній ук­раїнській мові втрачено співвідношення між формами: вода — води, пісок — піски, масло — масла, сталь — сталі. Множина вживається у вужчому, частковому значенні, наприклад у значенні сорту: міне­ральні води, високоякісні сталі.

У цих випадках форма множини виступає не як граматичне вира­ження тієї чи іншої кількості, а як граматичний спосіб диференціації у багатозначного слова його окремих значень. У такому разі флек­сія — показник не форми слова, а його значення: вона одночасно є також засобом зв’язку між словами і подібно до суфікса утворює нове

60. Зауваги до окремих відмінникових форм

Іменник пані з закінченням -і є запозиченням з польської мови, що не відмінюється. Цей іменник відомий також у формі однини паня, що є впливом інших іменників на -я, у цій формі він відмінюється за зразком іменників першої відміни. У літературній мові цей іменник може мати подвійні форми. Зрідка цей іменник зустрічається також у формі панія.

У давальному та місцевому відмінках однини іменників твердої групи кінцеві приголосні основи [ɦ], [k], [x] перед закінченням -і переходять у [zʲ], [t͡sʲ], [sʲ]: вага — вазі, рука — руці, свекруха — свекрусі.

Паралельне закінчення -ю у кличному відмінку однини мають іменники, що належать до м'якої групи і позначають пестливі назви: бабус-ю, мамун-ю, Вал-ю, Тон-ю, Тол-ю. Воно з'явилося за аналогією до іменників другої відміни.

Іменник жіночого роду першої відміни дівчина у множині має форму, спільну з формою множини іменника четвертої відміни середнього роду дівча, і відмінюється за зразком іменників четвертої відміни.

Іменники людина, дитина, курка, гуска у множині втрачають суфікси (люди, діти, кури, гуси ) і відмінюються за зразком іменників «pluralia tantum» (іменників, що вживаються тільки в множині).

Особливості форм іменників родового відмінка множини:

відбувається чергування останнього голосного основи [о] з [і] : особа — осіб, сирота — сиріт, нога — ніг.

немає чергування найчастіше в односкладових іменниках, особливо у словах іншомовного походження (мод, норм, нот, доз), а з багатоскладових у тих, що характеризуються нерухомим наголосом (долонь, колод, розмов, нагород, установ).

окремі іменники можуть мати подвійні форми: лоз і ліз, нор і нір, коз і кіз, голов і голів, коров і корів, панчох і панчіх.

у деяких іменниках кінцевий [е] закритого складу чергується з [і]: береза — беріз, череда — черід).

якщо в кінці основи збігаються два приголосних звуки, то між ними з'являються голосні [о] або [е] (відбувається чергування [о],[е] з ш).

вставний [о] характерний для іменників з твердим кінцевим — переважно задньоязиковим — приголосним (думка — думок, жінка — жінок, казка — казок.

вставний [е] характерний для іменників з м'якими кінцевими приголосними (вишня — вишень, земля — земель) і для іменників з твердими сонорними (зрідка губними) приголосними основи (весна — весен, борозна — борозен, царівна — царівен).

багато іменників, передусім іншомовного походження, не мають вставних звуків (у сполученнях сонорних, або щілинного і проривного приголосних): банд, барв, битв, бірж, бомб, букв, варт, веранд, верб, верст, вільх, жертв, карт, клятв, ламп, мавп, тайн, фарб, фірм, шахт.

ряд іменників може мати паралельні форми зі вставним голосним і без нього: крихот (крихіт) і крихт, іскор і іскр, служеб і служб.

у родовому відмінку множини іменник сосна має форми сосон і сосен, іменник дошка - дощок.

Нетипові закінчення :

-ей мають іменники стаття(статей), сім'я(сімей), миша(мишей), свиня(свиней);

-ів мають іменники тесля (теслів), сусіда(сусідів); староста(старостів і старост), баба(бабів і баб), губа(губів і губ), легеня (легенів і легень).

У знахідному відмінку множини

іменники, які позначають осіб, мають форму, спільну з родовим відмінком: бачу жінок, сестер, робітниць,

для назв неживих предметів використовуються переважно форми називного відмінка: беру книжки, статті, груші,

для назв деяких свійських тварин, комах у знахідному відмінку множини вживаються обидві форми родового і називного відмінків: пасу свиней і свині, овець і вівці, корів і корови, кіз і кози, гусей і гуси; маю бджіл і бджоли.

В орудному відмінку множини деякі іменники під впливом іменників третьої відміни мають паралельне закінчення -ми: свинями і свиньми, сльозами і слізьми.

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення а(я) (для чітко окреслених предметів і понять) чи у(ю) (для нечітко окреслених предметів і понять).

Закінчення а(я) мають такі групи іменників:

назви осіб та істот: абітурієнта, коня, комара, Дмитра,

назви конкретних предметів, які піддаються лічбі: зошита, ножа, олівця,

власні назви населених пунктів:Ужгорода, Тернополя,

назви водних об'єктів з наголошеним закінченням: Дніпра, Дінця,

назви довжини, площі, ваги, об'єму, часових проміжків: метра, грама, тижня (але року, віку),

іменники-терміни:атома, квадрата, відмінка,

назви будівель та їхніх частин: парника, коридора , гаража.

Закінчення у(ю) мають іменники, що позначають:

матеріали та речовини: цукру, меду, оцту, піску,

явища природи: вітру, туману, граду,

сукупність: хору, гурту (але табуна),

середовище або простір: лугу, простору, горизонту,

назви держав і територій: Криму, Китаю,

назви установ, закладів, організацій: парламенту, вокзалу, театру,

почуття, психічний і фізичний стан: болю, сміху

дії, процеси: відходу, переїзду, крику, виступу,

абстрактні поняття: розуму, миру, характеру, настрою, вантажу

У давальному відмінку однини іменники мають паралельні закінчення. У назвах істот переважають флексії -ові, -еві, а у назвах неістот здебільшого вживаються -у, -ю.

У знахідному відмінку однини деяких іменників (назв неістот) можливі паралельні закінчення: писати лист і листа, зрізати дуба і дуб, дати ніж і ножа, полагодити приймач і приймача, узяти стілець і стільця.

У називному і кличному відмінках множини деякі іменники мають специфічні форми: комарі, хабарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі; вуса і вуси, вівса (і вівси), хліба (і хліби з іншим значенням);очі, плечі.

У родовому відмінку множини іменники на -анин, -янин втрачають елемент -ин і мають нульове закінчення: міщанин - міщан, галичанин - галичан (але осетинів, грузинів, мордвинів). Особливими є такі форми слів: чобіт, циган; гостей, коней, грошей, очей, плечей (і пліч); почуттів, повір'їв, прислів'їв, морів.

Деякі іменники в орудному відмінку множини мають паралельні закінчення: гістьми (і гостями), кіньми (і конями), чобітьми (і чоботами, чоботями), коліньми (і колінами), крильми (і крилами). Особливими є такі форми слів: очима, плечима.

Фіксуються такі чергування:

голосних -о- та -і-:рік- - рок-у,

приголосних г, к, х та з, ц, с у місцевому відмінку:луг- - у луз-і, байрак- - у байрац-і, горох- - у горос-і.

Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору (височін-, глибочін-, далечін-, широчін-), крім знахідного та орудного, вживаються рідко — їх замінюють відповідні словоформи першої відміни з суфіксом -ин(а): височин-а, глибочин-а, широчин-а.

В орудному відмінку однини іменники III відміни мають закінчення -у (графічно -ю), причому:

якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінн-ю, віссю, в'яззю, міддю,

якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: верф'ю, вісс-ю, матір-ю, радіст-ю.

Оскільки до III відміни належать іменники, що позначають неістоти, то флексія кличного відмінка не була вироблена, а з'явилася за аналогією до флексії іменників першої відміни м'якої групи (земл-е, пісн-е, наді-є): віст-е, смерт-е, любов-е.

Для розмежування омонімічних форм родового, давального, місцевого відмінків однини, називного, знахідного, кличного відмінків множини, а також називного і знахідного однини необхідно мати хоча б мінімальний контекст: не відмовлятися від подорожі; завдячувати подорожі; бути у подорожі до Італії; подорожі допомагають людині; любити подорожі; о подорожі, ви найкращі ліки.

Більшістю відмінкових форм з іменниками III відміни збігається іменник мати, у якому при відмінюванні з'являється формотворчий суфікс -ер-, який в закритому складі переходить в -ір-:

Відмінок	Однина	Множина
Називний	мат-и	мат-ер-і
Родовий	мат-ер-і	мат-ер-ів
Давальний	мат-ер-і	мат-ер-ям
Знахідний	мат-ір-	мат-ер-ів
Орудний	мат-ір-ю	мат-ер-ями
Місцевий	(у) мат-ер-і	(у) мат-ер-ях
Кличний	мат-и	мат-ер-і

Фіксуються такі чергування:

голосних -о- та -і- в суфіксах іменників :рад'іс'т'- - радос'т'-і,

с'іл'ь- - сол'-і.

приголосних:

губних (б, п, в, м, ф) та р зі сполученням їх з j:кров- - кровj-у

за наявністю-відсутністю подовження:галуз'- - галуз':-у,

за твердістю - м'якістю:галуз'- - галуз-е.

У ряді іменників III відміни, що в формі однини та в називному і знахідному відмінках множини мають наголос на корені, в інших відмінках множини наголошується флексія : ніч- - ноч-і - ноч-ей - ноч-ам - ноч-ами, але: тінь- - тін-і - тін-ей - ін-ям - тін-ями.

До IV відміни належать іменники середнього роду, які відмінюються із суфіксом -ат-/-ят-, -ен- (чаєня, лоша, каченя, плем'я, тім'я). IV відміна об'єднує переважно іменники — назви малих істот і предметів: кошеня, рученя, ведмежа, теля, дівча.

Зауваження до відмінкових форм іменників четвертої відміни

В іменників IV відміни фіксуються такі зміни у непрямих відмінках:

додавання до основи іменника формотворчих суфіксів -ат-,-ен-, що є характерною ознакою цієї відміни:

Приклади іменників з суфіксом -ат-	Список іменників з суфіксом -ен-
гус-я - гус-ят-и	ім'-я - ім-ен-і
курч-а - курч-ат-и	плем'-я - плем-ен-і
тел-я - тел-ят-и	сім'-я - сім-ен-і
дівч-а - дівч-ат-и	тім'-я - тім-ен-і
лош-а - лошат-и	вим'-я - вим-ен-і

У родовому відмінку множини іменників з суфіксом -ен- в кінцевому закритому складі немає переходу е в і внаслідок вирівняння основ: імен-, племен-, але : вим'-їв, тім'-їв.

приголосних за твердістю - м'якістю:теляти - теляті.

наявність паралельних форм:

в іменниках з суфіксом -ен-:

у родовому відмінку однини: імен-і й ім'-я,

в орудному відмінку однини: племен-ем й плем'-ям.

в іменниках з суфіксом -ат-:

у знахідному відмінку множини:

іменники-назви тварин мають подвійні форми: телят- та телят-а,

для назв неживих предметів використовуються переважно форми називного відмінка: (узяв) коліщат-а, бровенят-а,

іменники, які позначають осіб, мають форму, спільну з родовим відмінком: (зустрів) дівчат-, малят-.

Наголос:

нерухомий для іменників з суфіксом -ат-: курч-а - курчат-и - курчат-а - курчат-ам - курчат-ами,

рухомий для іменників з суфіксом -ен-, у множині переважно наголошується флексія: ім'-я - імен-і - імен-ем та ім'ям - імен-а - імен-ам - імен-ами.