32.Структура доходів населення

Вартість робочої сили – це сукупність витрат підприємця,пов’язаних з використанням робочої сили та загальна вартість робочої сили ,товарів і послуг, необхідних для відтворення робочої сили.

До складу вартості робочої сили входять безпосередньо заробітна плата; натуральні виплати, які підприємці надають працівникам; витрати роботодавців на соціальне страхування та вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору); витрати на підвищення професійного рівня; витрати на соціально-побутове обслуговування; податки, які розглядаються як витрати на робочу 

Вартість робочої сили включає:

1. заробітна плата

2. податки у вигляді витрат на робочу силу

3. на професійну підготовку та перепідготовку

4. натуральні виплати

5. витрати на соціальне страхування

6. на соціально-побутове обслуговування.

Доходи населення – це сукупність грошових та натуральних надходжень з різних джерел у результаті розподілу та перерозподілу створених у суспільстві благ.

Доходи є:

1)заробітна плата

2)прибуток та змішаний дохід

3)дохід від власності

4)соціальні трансферти

Витрати є:

1)на придбання товарів і послуг

2)поточні податки на доходи та майно

3)внески на соціальне страхування

4)інші сплачені поточні трансферти.

Грошові доходи:

1)загальні доходи

2)чисті доходи

Доходи поділяються на :

1)Натуральні доходи – від продажу особистого господарства

2)Трудові доходи – надходження в сімейний бюджет від трудової діяльності

3)Нетрудові доходи – нелегальні( хабар, крадіжка тощо)

4)Приховані доходи – незаконний бізнес, неформальна економічна діяльність.

5)Номінальні доходи – величина нарахованих виплат і натуральних видач;

Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподаткування і цін, а реальний дохід характеризує номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення:

Др  = Дн х Іц

де: Др — доходи реальні; Дн — доходи номінальні; Іц — індекс споживчих цін.

33.Рівень життя:поняття і чинники

Рівень життя — це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.

Рівень життя визначають в цілому по країні, на окремих територіях та соціальних групах.

У світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), тривалість життя, рівень освіти населення. Ці величини співвідносяться з найвищими світовими рівнями цих показників.

Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який складає частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість.

Рівень життя населення – ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей.

Поняття якість життя конкретизує категорію "рівень життя (ІЛР)". В ООН було запропоновано комбінований показник – індекс якості життя, який характеризує:

• рівень освіти;

• медичного обслуговування;

• тривалість життя;

• ступінь зайнятості населення;

• його платоспроможність;

• доступ до політичного життя тощо.

Конкретними показниками є: кількість автомобілів, телефонів, квадратних метрів житла, лікарняних ліжок тощо на одну людину (на тис. населення), якість медичного обслуговування, рівень шуму (децибел), швидкість руху в години пік та ін.