29.Сутність нормування праці.Об’єкти нормування праці

Нормування праці є важливою складовою частиною технологічної та організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин.

Нормування праці - це встановлення обґрунтованих співвідношень між мірою праці та мірою витрат на неї.

Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо.

Під час організації праці необхідно визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість.

На підприємстві норми праці використовуються під час планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського та цехового оперативного планування. За допомогою норм:

- складаються бізнес-плани підприємств,

- плануються обсяги виробництва цехів і дільниць,

- розраховується завантаження устаткування і робочих місць,

- встановлюються завдання з підвищення продуктивності праці,

- визначається потреба в кадрах,

- розробляються календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування:

- узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства,

- досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях,

- забезпечується рівномірність і ритмічність виробничого процесу. В умовах розвитку ринкових відносин, поглиблення економічної

самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо. 

функції нормування праці:

• формування інформаційної бази для розрахунків основних техніко-економічних показників діяльності підприємства;

• створення об'єктивної основи для вдосконалення організації оплати праці в умовах прискореного НТП;

• визначення трудового вкладу всіх працівників підприємства та частки кожного з них у колективно заробленому фонді оплати праці;

• виявлення резервів живої праці і формування організаційно-технічних заходів, впровадження яких забезпечить їх використання.

Під принципами нормування розуміють сукупність основних усталених положень, на основі яких здійснюється побудова, функціонування, розвиток і вдосконалення організації управління процесами праці.

Принципи нормування праці:

1. Принцип прогресивності –- означає, що при розрахунку норм праці необхідно виходити з науково-технічних і виробничих досягнень, практично застосованих на даній дільниці виробництва, з метою економії витрат живої та суспільної праці і поліпшення його умов.

2. принцип об'єктивності- припускає створення для усіх співробітників підприємства рівних можливостей для виконання норм; зокрема, це означає необхідність нормування праці з урахуванням групової диференціації співробітників по статі і віку, що особливо важливо при нормуванні праці учнів, молодих співробітників і осіб передпенсійного віку;

3. принцип динамічності- виходить з принципу конкретності і виражає об'єктивну необхідність зміни норм праці при істотному для цієї точності розрахунків зміні виробничих умов;

4. принцип оптимальності – означає розробку і застосування таких варіантів норм, в яких найповніше враховані переваги сучасних технологій і трудові навички працівників.

5. Науковості - використання при нормуванні праці результатів наукових досліджень, проведених відповідними науковими установами.

Об’єкти нормування праці:

1)умови та охорона праці

2)затрати праці

3)результати праці