26.Суть і значення продуктивності праці

Ефективність праці — це її результативність. Вона відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних і/або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці.

Ефективність - співвідношення результатів і витрат людської діяльності.

Продуктивність - співвідношення між випуском товарів у вигляді продукції і послуг, з одного боку, і витратами на цей випуск, з іншого. 

Продуктивність праці — це найважливіший з показників ефективності трудового процесу, що виражається відношенням виробленої продукції (послуг) до відповідних витрат безпосередньої, живої праці.

Види продуктивності праці:

1)Індивідуальна продуктивність праці — це продуктивність окремого конкретного працівника; 2)виробнича продуктивність праці — це продуктивність на певній виробничій ділянці, підприємстві; 3)локальна продуктивність праці — це продуктивність праці в регіоні чи галузі;

4)суспільна продуктивність праці — це продуктивність праці по економіці країни в цілому.

30.Нормування робочого часу

Робочим часом вважається період,коли працівнки,відповідно до укладеного трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємств,виконують покладені на нього трудові обов’язки.

Час роботи – це час, який безпосередньо витрачається на дії, пов’язані з виконанням конкретної роботи:

-підготовчо-заключний

-оперативний час

-час на обслуговування робочого місця

- час регламентованої перерви

- час нерегламентованої перерви

Робочий час або тривалість зміни визначається:\

Т зм=Тпз+Топ+Тобс+Твідп

Режими праці та відпочину:

- змінний режим

-добовий режим

-тижневий режим

-місячний режим

31.Нормативи і норми праці.Методи встановлених норм.

Номативи праці – це регламентовані значення затрат праці на виконання окремих елементів робіт, обслуговування робочого місця, бригади, структурного підрозділу.

Нормативи праці:

-режимів роботи устаткування

-часу

-обслуговування

- чисельності

- підпорядкованості

Норми праці є основою організації праці та виробництва з яких розпочинаються і на яких закінчуються всі планово-економічні розрахунки підприємства.

Норма виробітку – це визначальний обсяг роботи який працівник або група працівників відповідної кваліфікації зобов’язана виконати за одиницю робочого часу.

Норма часу – це величина витрат робочого часу на виконання одиниці роботи працівником або групою працівників відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов.

27.Показники і методи виміру продуктивності праці.Фактори зростання продуктивності праці

Ефективність - співвідношення результатів і витрат людської діяльності.

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, в даному випадку — результатів праці та її витрат.

Важливим показником ефективності праці є співвідношення прибутку від даного виду трудової діяльності й відповідних витрат праці. Це співвідношення називається рентабельністю праці, або точніше — рентабельністю сумарних витрат на персонал, і в загальному випадку визначається за формулою:

Р= розмір прибутку/витрати праці

Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою

де В — виробіток;

V — обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Т — затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції і затрати праці:

1)натуральний

2)трудовий;

3)вартісний.

Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою

Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість   визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.

Трудомісткість обслуговування   визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.

Виробнича трудомісткість   складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість управління   визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.

Повна трудомісткість продукції   відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою

Фактори зміни певного показника — це сукупність всіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно фактори зростання продуктивності праці — це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. Оскільки, як зазначалося, зростання продуктивності праці має надзвичайно велике значення і для кожного підприємства зокрема, і для суспільства в цілому, вивчення факторів і пошук резервів цього зростання стає важливим завданням економічної теорії і практики.

За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на дві групи:

· ті, якими може керувати господарюючий суб'єкт (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо);

· ті, що знаходяться поза сферою керування господарюючого суб'єкта (політичне становище в країні і в світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково-технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість економічно активного населення країни, культура, моральність, соціальні цінності, наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо).

Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, фактори зростання продуктивності праці за змістом можна поділити на три групи:

1) соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили;

2) матеріально-технічні, що визначають якість засобів виробництва;

3) організаційно-економічні, що визначають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва.