Лекція 3

Концепція і методика оцінки вартості грошей у часі

План

1. Концепція оцінки вартості грошей у часі

2. Нарощення вартості грошей ( компаундинг ) і дисконтування

3. Прості і складні ставки відсотка і методи їх нарахування

4. Ефективна річна ставка відсотка

5. Оцінка грошових потоків у часі

6. Розрахунки по ануїтету .

7. Концепція і методичний інструментарій урахування чинника інфляції

1. Концепція оцінки вартості грошей у часі

Сьогодні ми будемо говорити про одну з основних концепцій фінансового менеджменту, яка є не новою, має в своєму арсеналі значний методичний інструментарій і знання якої є необхідними фінменеджеру в умовах ринкової економіки .

Фінансові обчислення з'явилися з виникненням капіталізму, але стали складатися в окрему галузь знань лише в XIX ст. У той час вони були відомі як «комерційні обчислення», чи «комерційна арифметика». Швидкий економічний ріст ряду країн наприкінці XIX ст. пов'язують у чималому ступені зі зразковою постановкою і підтримкою системи поширення комерційних знань. Зокрема, у Німеччині в ті роки існували 24 вищих комерційних училища, покликаних культивувати ці знання.

Російські підприємці також оцінили перспективність нового напрямку. Країна, на три чверті безграмотна, з убогим бюджетом на народну освіту, протягом десятилітнього періоду (1896—1906) збагатилася більш ніж на 150 дорогих комерційних шкіл. Більшість з них було створено за рахунок приватної ініціативи, оскільки річний бюджет такої школи складав у середньому 50 тис. руб і лише 1,5% його була частка держави.

Основу комерційних наук складала комерційна арифметика — наука, «застосування якої не тільки завжди супроводжує, але і здебільшого обумовлює кожну фінансову операцію». Що ж входило в курс комерційної арифметики? З позиції сьогоднішнього дня процедурна сторона нової науки здається нескладною — вона включала техніку процентних обчислень (простий і складний відсотки), техніку вексельних обчислень (дисконт і методи дисконтування), техніку обчислень відсотків по паперах і акціях, техніку обчислень по фінансових операціях (коротко- і довготермінові вклади і позички). Однак змістовна сторона комерційної арифметики не втратила актуальності й у наш час.

У силу історично сформованого вибору в напрямку будівництва централізовано планованої соціалістичної економіки комерційна арифметика в Україні, зокрема на рівні підприємств, не одержала належного розвитку в післяреволюційний період. Напроти, у країнах з орієнтацією на ринкову економіку в міру становлення ринку капіталів комерційна арифметика трансформуватися в самостійний напрямок, відоме як «фінансове управління» чи «фінансовий менеджмент».

Фінансовий менеджмент як наука має складну структуру. Складовою його частиною є фінансовий аналіз, що базується на даних бухгалтерського обліку і ймовірнісних оцінках майбутніх фактів господарського життя.

Фінансовий менеджмент потребує постійного здійснення різноманітного роду фінансово-економічних розрахунків, пов'язаних із потоками коштів у різні періоди часу. Ключову роль у цих розрахунках грає оцінка вартості грошей у часі.

Концепція вартості грошей у часі полягає в тому, що вартість грошей із часом змінюється з урахуванням норми прибутку на фінансовому ринку, у якості якої звичайно виступає норма позичкового відсотка (або відсотка). Іншими словами, відповідно до цієї концепції та сама сума грошей у різні періоди часу має різну вартість; ця вартість у даний час завжди вища, ніж у будь-якому майбутньому періоді.

Концепція вартості грошей у часі грає основну роль у практиці фінансових обчислень. Вона визначає необхідність врахування чинника часу в процесі здійснення будь-яких довгострокових фінансових операцій шляхом оцінки і порівняння вартості грошей на початку фінансування з вартістю грошей при їхньому поверненні у вигляді майбутнього прибутку, амортизаційних відрахувань, основної суми боргу і т.д.

Фінансові обчислення, що базуються на понятті тимчасової вартості грошей, є наріжним елементом фінансового менеджменту і використовуються в різних його розділах . Найбільш інтенсивно вони застосовуються для оцінки інвестиційних проектів, в операціях на ринку цінних паперів, у банківських операціях, в оцінці бізнесу й ін.

Перехід до ринкової економіки супроводжується появою деяких видів діяльності, що мають для фінансового менеджера підприємства принципово новий характер. До їхнього числа відкоситься завдання ефективного вкладення коштів. В умовах централізованої планованої економіки на рівні звичайного підприємства такого завдання практично не існувало. Причин було декілька.

Насамперед, ні юридичні, ні фізичні особи офіційно, як правило, не мали у своєму розпорядженні великих вільних коштів. Зокрема, грошові ресурси підприємства жорстко лімітувалися прямими чи непрямими методами. Так, готівка лімітувалися шляхом установлення Державним банком максимального залишку коштів, що міг знаходитися в касі на кінець робочого дня. Сума коштів на розрахунковому рахунку обмежувалася непрямими методами, головним чином, шляхом вилучення коштів в бюджет наприкінці звітного періоду, а також шляхом введення досить твердих нормативів власних оборотних коштів.

Ще одна причина полягала в тому, що практично єдиний шлях використання вільних грошей був зв'язаний з розміщенням їх під відсотки в ощадному банку, гарантувала в цьому випадку не тільки схоронність коштів, але і їхній невеликий ріст.

Ситуація різко змінилася в останні роки. Можна виділити, як мінімум, шість основних моментів. По-перше, було скасовано багато обмежень, зокрема, нормування оборотних коштів, що автоматично виключило один з основних регуляторів величини фінансових ресурсів на підприємстві.

По-друге, кардинальним чином змінився порядок обчислення фінансових результатів і розподілу прибутку. З уведенням нових форм власності стало неможливим вилучення прибутку в бюджет вольовим методом , як це робилося відносно державних підприємств, завдяки чому в підприємств з’явилися вільні кошти .

По-третє, як уже згадувалося вище , відбулася істотна „переоцінка ролі фінансових ресурсів”, тобто з'явилася необхідність грамотного управління ними причому в різних аспектах — по видах, по призначенню , у часі і т.д.

По-четверте, з'явилися принципово нові види фінансових ресурсів, зокрема, зросла роль грошових еквівалентів, у керуванні якими часовий аспект має вирішальне значення.

По-п'яте, відбулися принципові зміни у варіантах інвестиційної політики. Перехід до ринку відкриває нові можливості зростання капіталу: вкладення в комерційні банки, участь у різного роду ризикових підприємствах і проектах, придбання цінних паперів, нерухомості і т.п. Розміщуючи капітал в одному з обраних проектів, фінансовий менеджер планує не тільки згодом повернути вкладену суму, але й одержати бажаний економічний ефект.

По-шосте, в умовах властивої перехідному періоду фінансової нестабільності, що виявляється в стійко високих темпах інфляції і зниженні обсягів виробництва , стало невигідним зберігати гроші навіть у державному банку. Багато підприємств на досвіді пізнали просту істину: в умовах інфляції грошові ресурси, як і будь-який інший вид активів, повинні обертатися і, по можливості, швидше.

Таким чином, гроші здобувають ще одну характеристику, досі невідому широкому колу людей, але об'єктивно існуючу, а саме — часову цінність. Цей параметр можна розглядати в двох аспектах.

Перший аспект зв'язаний tзi знеціненням готівки з часом. Уявімо, що підприємство має вільні кошти в розмірі 10 млн. грн., а інфляція, тобто знецінення грошей, складає 20% у рік. Це означає, що вже в наступному році, якщо зберігати гроші «у панчосі», вони зменшаться по своїй купівельній спроможності і складуть у цінах поточного дня лише 8 млн. грн .

Другий аспект зв'язаний з обертанням капіталу (коштів). Для розуміння суті справи розглянемо найпростіший приклад.

Приклад

Підприємство має можливість брати участь у діловій операції, що принесе доход у розмірі 100 тис. грн. після закінчення двох років. Пропонується вибрати варіант одержання доходів: або по 50 тис. грн. після закінчення кожного року, або одноразове одержання всієї суми наприкінці дворічного періоду.

Навіть на життєвому рівні очевидно, що другий варіант одержання доходів явно невигідний у порівнянні з першим. Це відбувається тому, що сума, отримана наприкінці першого року, може бути знову пущена в оборот і, таким чином, може принести додаткові доходи. На перший погляд, такий висновок очевидний і не вимагає якихось спеціальних знань, однак проблема вибору моментально ускладниться, якщо , змінити умову задачі; наприклад, доходи такі: у перший рік — 40 тис. грн., а другий —50 тис. грн. У цьому випадку вже не очевидно, який варіант кращий. Наведений приклад можна ускладнювати і далі, уводячи додаткові, умови: інфляція, величини доходів, виплачуваних одноразово і періодично, надання додаткових послуг і т.п.

Проблема «гроші— час» не нова, тому вже розроблені зручні моделі й алгоритми, що дозволяють орієнтуватися в об'єктивній ціні майбутніх дивідендів з позиції поточного моменту. Коротко охарактеризуємо їх у теоретичному і практичному аспектах.