176 Порівняйте зміст і практику застосув принц найб сприяння і надання нац режиму в мт

Відповідно до принц найб сприяння (коли він вклю­чається до міжнар договору) кожна сторона (держава) зо­бов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги то­що), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). Дотримання цього принципу дає можливість ставити в однакові умови держави та інших суб'єктів МЕВ. Цей принцип знайшов своє закріплення в Прин­ципах 1964 р. і Хартії 1974 р. Так, у загальному восьмому прин­ципі записано: «МТ повинна бути взаємовигід­ною і здійснюватися на основі режиму найб сприяння; у межах торгівлі не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам інших країн». Майже аналогіч­ною є редакція Хартії 1974 р. Практична реалізація принципу найб сприяння здійс­нюється через його закріплення у відповідних договорах, угодах та інших міжнар актах. Практика міжнар ек відносин має приклади, які свідчать про недотримання цього принципу з боку окремих держав. Так, у середині 80-х років режим найбільшого сприяння був нада­ний США понад 120 країнам світу, од­нак у ньому було відмовлено СРСР, що певною мірою негативно позначилося на експорті його товарів. Це була не лише одна із форм політичного тиску, а й акт дискримінаційного характеру. Одночасно слід підкреслити, що в окремих випадках як виня­ток із принципу найбільшого сприяння є надання країнам, що розвиваються, преференційних поступок. Це — правомірні винят­ки, передбачені Принципами і Хартією. Принцип національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб'єктом МЕВ, юрид і фіз. особам іншої держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов'язки, що й юрид та фіз. особи першої держави, тобто іноземні суб'єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб'єктів. Цей принцип нерідко застосовується в інтересах окре­мих держав, коли в умовах економічної нерівності принцип нац режиму надається сильнішому іноземному партнеру, а не нац партнеру, що дає можливість фактичного отри­мання переваг іноземному партнеру. Зазначений принцип широ­ко використовується в торгов-договірних відносинах США.

Принцип найб.сприян. кожна сторона зобов’язується надати другій стороні такий режим , який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні Принц. Націон.режиму-у кожній державі, яка виступає суб’єктом між екон відносин , юридич і фізик особам іншої держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов’язки , що й юр. І фізч особи першої держави Спільне є те ці два принципи є режимами .П. найб сприяння закріпленний у договорах.( у системі ГАТТ) і він є більш вигідніший. Нац режим надаться всім юр і фіз. особам державам, які перетинають кордон і виходять на національний режим.

177. Порівняйте міжнародне торговельне право і право міжнародної торгівлі.

міжнародне торговельне право — це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою міжнародного економічного права. Якщо міжнародне економічне право — галузь міжнародного права, то міжнародне торговельне право — його підгалузь. Як і будь-яке право, міжнародне торговельне право має свої джерела. До них належать:міжнародні договори і, зокрема, міжнародні торговельні договори; міжнародні торговельні звичаї, в яких відтворена практика міжнародних торговельних відносин;судові прецеденти міжнародних арбітражів і судів; національне законодавство країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання міжнародних торговельних відносин; міжнародно-правові акти міжнародних організацій. Найпоширенішим і основним джерелом права в цій галузі правового регулювання є міжнародний торговельний договір. Система міжнародного торговельного права складається з окремих інститутів. У них визначені поняття і система міжнародного торговельного права; правові принципи здійснення міжнародної торгівлі; система органів, які виконують функції управління міжнародною торгівлею; міжнародні організації у галузі міжнародної торгівлі, міжнародні торговельні договори та угоди; міжнародно-правове регулювання угод у галузі зовнішньої торгівлі; міжнародно-правовий режим торговельних портів; міжнародно-правовий режим морських, залізничних, річкових і повітряних торговельних шляхів; міжнародно-правові засоби розгляду торговельних спорів.