159.Поняття і характеристика міжнародного договору як основного джерела міжнародного економічного права

Міжнародні економічні договори є найбільш типовою та поширеною формою регулювання зв’язків між суб’єктами міжнародних економічних відносин. М.Д. є основним джерелом міжнародного права. ( це відбито в Уставі ООН і в Статуті Міжнародного Суду ООН).  Це зумовлюється тим, що вони є засобом регулювання, який може найкращим чином забезпечити досягнення поставлених сторонами економічних цілей і водночас гарантувати дотримання принципу поваги суверенітету та невтручання однієї держави у внутрішні справи іншої. Міжнародний договір має пріоритетне значення серед джерел міжнародного економічного права. Цей пріоритет пояснюється не лише сучасними тенденціями розвитку міжнародного публічного права, а й специфікою міжнародних економічних відносин, які зароджувалися, усталювалися та розвивалися переважно як договірні та двосторонні.Міжнародні економічні договори — це добровільно укладені між державами рівноправні угоди економічного характеру, в яких закріплюються норми та принципи, що регулюють міжнародні економічні відносини. Такого роду норми та принципи можуть міститися не лише в міжнародних економічних договорах, а й у загальнополітичних міжнародних договорах, які одночасно слід розглядати і як джерела міжнародного права в цілому.Серед міжнародних договорів як джерел міжнародного економіч­ного права особливе місце посідають багатосторонні конвенції, що містять кодифіковані норми. Останні мають цілий ряд переваг над нормами, що містяться в інших джерелах. Наприклад, їх важливою рисою є стабільність змісту, що забезпечує високий рівень передбачуваності поведінки учасників міжнародних відносин; ці норми відрізняються якістю та науковою обґрунтованістю, визначеність цих норм полегшує їх застосування та контроль за виконанням.

Практика міжнародного економічного співробітництва виробила певні види договорів, які застосовуються останнім часом, а саме: торговельні договори, угоди про товарообіг, угоди про економічне і технічне співробітництво, угоди про інвестиції, кредитні угоди та ін.

Види договорів: 1) односторонні, двосторонні та багатосторонні; 2) сплатні й безоплатні; 3) формальні, реальні й консенсуальні.

Якщо договірні зобов'язання має лише одна сторона- одностор договір, якщо дві-це двостор договір. Більшість договорів є двостор. До одностор належать лише окремі види договорів, напр, договір позики, договір дарування. Двостор договори-договори, в яких обидві сторони мають взаємні зобов'яз і відповідні права, тобто коли кожна із сторін виступає і як кредитор, і як боржник. Друга група договорів-сплатні і безоплатні. Практика міжнар ек співр-ва свідчить про те, що переважно договори укладаються на взаємовигідній, оплатній основі. Це відповідає одному із уже згадуваних загальних принципів МП-принципу взаємовигоди. В межах оплатних договорів, коли одна із сторін отрмує якусь користь, вона повинна забезпечити іншій стороні відповідну, як правило, еквівалентну вигоду. Безоплатн-дог, для яких не характерна взаємна компенсація, їх називають ще благодійними, дог(дарування, безвідсотк позики, звільнення від оплати боргу, надання безоплатн послуг). Формальні - для укладення яких, крім взаємної згоди сторін, потрібне дотримання певної чіткої форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах законодавства недотримання форми договору веде до визнання його недійсним з усіма негативними наслідками, що випливають з цього. Реальними визнаються договори, в основі яких лежить не лише досягнення згоди, а й їх гарантоване виконання. До цієї групи договорів відносять, наприклад, договори позики, закладу, зберігання. Консенс-ні - за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються укладеними і набирають чинн не в момент виконан,а в момент досягнення згоди. Виділ.торгов договори, угоди про товарообіг, угоди про ек і техн. співр-во,угоди про інвестиц,податкові угоди та кредитні угоди. Торгові Д- встановлюють принципи торго-ек.відн-н між 2 країнами і закріплюють певні норми, що створ. правову базу таких відн-н. Угоди про ек і техн.