144. Охарактеризуйте основні (загальні) принципи міжнародного економічного права: поняття, перелік, джерела.

Зміст цих принципів, в основному закріплений у Декларації про принципи МП, що стосуються дружніх відносин і співробітництва держав відповідно до Статут ООН 24.06.70. Принцип мирного співіснуввання – один з провідних і важливих принципів МП, його галузей, зокрема і МЕП. В світі є різні за своїм соціально-економічним устроєм держави. Тривалий час існували система соціалістичниз і капіталістичних держав. Між ними виникали і розвивались відповідні міжнародні відносини економічного, політичного і ін. характеру. Дотримання цього принципу зобов»язувало держави світу відмовлятися від застосування сили або погрози силою, мирно врегульовувати спори тощо. Цей принцип знайшов своє втілення у багатьох міжнародно-правових актах, які регулюють відносини між окремими країнами світу, у ряді резолюцій Ген. Асамблеї ООН, у положеннях Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі. В Хартії економічних прав і обов»язків держав 1974, передбачені суверене право кожної держави на вільний вибір соціально-економічної системи, заборона дискримінації держав у міжнародній торгівлі за ознаками належності до певної соціально-економічної системи, всі держави повинні співіснувати в умовах терпимості одна до одної і жити в мирі, незалежно від розбіжностей у політичних, соціальних і культурних системах, повинні сприяти торгівлі між державами з різними економічними і соціальними системами. Принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як протии територіальної недоторканності, так і політичної незалежності будь-якої держави. Така погроза або застосування сили є порушенням норм МП і Статуту ООН. Вони не повинні застососуватися як засоби регулювання міжнародних питань. Агрессивна війна є злочином протии миру, яка тягне за собою візповідальність за МП. Відповідно до цілей і принципів ООН держави зобов»язанні утриматися від пропаганди агресивних війн. Кожна держава повинна утриматися від організації підбурюванння, надання допомоги або участі в актах громадянської війни або в терористичних актах в ін. державі. Територія держави не повинна бути об’єктом війсьвової окупації як результату застосування сили в порушення положень Статуту ООН. Вона не повинна бути об»єктом придбання ін. держави в результаті погрози силою або її застосування. Це не може визнаватися законним. Усі держави повинні на основі загальновизнаним принципів і норм МП добросовісно виконувати свої обов»язки стосовно підтримання міднародного миру і безпеки і прагнути до підвищення ефективності системи безпеки на основі Статуту ООН. Принцип суверенної рівності держав визнаний Статутом ООН і закріплений в міжнародних договорах і деклараціях. Суверенітет – франц. -верховенство, верховна влада. У більш широкому розумінні – незалежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої ін. держави. Державний суверенітет – одна з головних ознак держави. Якщо його немає, то немає і самої держави. Тому багато держав офіційно проголошує свій суверенітет. Декларацією про державний суверенітет України, прийнятою ВРУ 16.07.90, проголошено її державний суверенітет як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в Україні в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. На важливість і значення цього принципу у міжнародних відносинах взагалі і МЕВ зокрема вказує те, що він знайшов своє закріплення насамперед у Статуті ООН – організація заснована на принципі суверенної рівності її Членів, тобто всі держави, незалежно від існуючої в них соціально-економічної системи, масштабів їх територій, кількості і складу населення, економічної чи військової могутності, ін. характерних для них ознак, є рівноправними, суверенними суб’єктами міжнародних відносин, у т.ч. і МЕВ. У Декларації про принципи МП 1970, дається розширене трактування суверенної рівності, яке зводиться до такого: 1) держави юридично рівні; 2) кожна держава здійснює права відповідно до свого повного суверенітету; 3) кожна держава зобов»язана поважати правосуб’єктність ін. держав, виконувати повністю і добровільно свої міжнародні зобов’язання і жити у мирі з ін.; 4) територіальна цілісність і політична незалежність держав є недоторканними, непорушними; 5) кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні і політичні системи. Принцип рівноправ’я і самовизначення народу закріплений у Статуті ООН, і його зміст зводиться до того, що всі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а кожна держава зобов’язана поважати це право. Кожна держава зобов’язана сприяти за допомогою спільних і самостійних дій здійсненню цього принципу відповідно до положень Статуту ООН, щоб сприяти дружнім відносинам і співробітництву між державами, покласти край колоніалізму, проявляти при цьому повагу до заінтересованих народів. Створення суверенної, незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об’єднання з нею, або встановлення будь-якого ін. політичного статусу, визначеного народом, є способом здійснення ним права на самовизначення. Кожна держава зобов»язана утримуватися від будь-яких насильницьких дій, що позбавляють народи їх права на самовизначення, свободу і незалежність. Принцип співробітництва держав є основою побудови і розвитку міжнародних відносин у різних сферах і галузях. Без дотримання цього принципу неможливі нормальні міжнародні відносини, зокрема в економічній сфері. Декларація про принципи МП 1970 – держави зобов’язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їх політичних, економічних і соціальних систем, у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру, безпеки і сприяння міжнародній економічній стабільності і прогресу, загальному добробуту народів. Принцип невтручання має дещо похідний характер стосовно таких принципів як повага суверенітету і суверенної рівності держав. Статут ООН забороняє втручання у справи, які стосуються внутрішньої компетенції будь-якої держави, навіть ООН. Дотримання зазначеного принципу виключає можливість використання тиску, економічних санкцій, введення ембарго і ін. обмежень стосовно тієї чи ін. держави. Про цей принцип наголошується в Декларації про принципи МП 1970, конституції багатьох країн. Цей міжнародно-правовий принцип нерідко порушується з боку окремих держав. Принцип сумлінного виконання міжнародного зобов’язання ще іноді розглядають як принцип поваги міжнародних зобов’язань. Адже якщо не буде поваги до існуючих міжнародних зобов’язань, тому мало надії на їх належне виконання. Цей принцип знайшов чітке закріплення у Заключному акті загальноєвропейської наради – Держави-учасниці сумлінно виконуватимуть свої зобов’язання з МП, як ті зобов’язанна, що випливають з загальновизнаних принципів і норм МП, так і зобов’язання, що випливають з відповідних МП договорів або ін. угод, учасниками ких вони є. Значення цього принципу зростає і у зв’язку з Тим, що в міжнародних відносинах практично відсутні органи, які б вживали заходи щодо примусового виконання міжнародних зобов’язань. Сумлінне ставлення тієї чи ін. держави до виконання своїх зобов’язань, особливо у МЕВ, відіграє вирішальну роль під час укладання довгострокових договорів і угод. Принцип взаємної вигоди – один з загальновизнаних принципів МП, яким найчастіше керуються у МЕВ. Цей принцип тісно пов»язаний з принципом суверенної рівності держав. Адже лише в межах рівності можна врахувати взаємні інтереси, досягти обопільної вигоди. Тому в Хартії 1974 ці принципи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. Встановлення , як виняток, для країн, що розвиваються, певних пільг, РНС, тобто т.зв. преференцій забезпечує фактичні рівність і взаємну вигоду в економічних стосунках між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. Цей принцип закріплений в багатьох міжнародно-правових актах: Принципах міжнародних торгвельних відносин і торговельної політики, які сприяють розвитку; Декларації про встановлення нового міжнародного економічного порядку; Хартії економічних прав і обов»язків; Заключному акті загальноєвропейської наради. Принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами зобов’язує держави вирішувати всі свої міжнародні спори з ін. державами у такий спосіб, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість. Держави повинні прагнути до швидшого і справедливого розв’язання своїх міжнародних спорів, з допомогою переговорів, обстежень, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або ін. мирними засобами на свій вибір. Держави повинні узгодити такі мирні засоби, які відповідали б обставинам і характеру спору. Вони повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити становище настільки, що буде створена загрозу підтриманню міжнародного миру і безпеки. Мирні спори розв’язуються на основі суверенної рівності держав і відповідно до принципів свободи вибору засобів мирного розв’язання спорів.