140. Охарактеризуйте міжнародні валютні відносини як предмет регулювання міжнародного валютного права.

Міжнародні валютні відносини – сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами,  міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти. Вони виникли на основі інтернаціоналізації національних, грошових та валютних відносин. Через міжнародні валютні відносини здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовому господарстві. До валютних коштів відносяться іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви тощо), в іноземній валюті цінні папери (акції, облігації, купони, бони), золото та інші цінності.

У сфері міжнародного економічного співробітництва валютно-кредитні відносини поділяються на 4 групи: • торговельні та платіжні угоди, які передбачають виконання кредитних операцій на основі довгострокового клірингу; • угоди про економічне та промислово-технічне співробітництво; • міждержавні угоди про поставки товарів на компенсаційній основі; • спеціальні кредитні угоди.

Міжнародно-правові аспекти у валютній сфері, які укладаються державами, але призначаються для врегулювання відповідної діяльності.

Оттавські конвенції 1988 р.: про міжнародний факторинг і міжнародний лізинг. У 1988 р. було укладено Ньюйоркську конвенцію ООН про міжнародні переказні векселі та міжнародні прості векселі. У Женеві 7 червня 1930 р. було укладено конвенцію, мета якої — вирішувати окремі колізії щодо законів про перевідні та прості векселі, а також конвенцію про уніфікований закон з переказних і простих векселів (Україна з 06.07.99 р.). 19 березня 1931 р., у Женеві було укладено конвенцію, що мала на меті вирішити окремі колізії законів про чеки.

Велику кількість правил і керівництв (що мають факультативну силу) з правового забезпечення міжнародних фінансових розрахунків розроблено в межах Міжнародної торговельної палати (МТП), що розміщується в Парижі. Основні з них: • Уніфіковані правила і звичаї для документальних акредитивів

(1988 р.).• Керівні зауваження до стандартних форм документарного кредиту.• Стандартні заявки на документарний кредит та керівні зауваження для заявників на кредит.• Міжнародні правила з інкассо (1978 р.).• Уніфіковані правила з інкассо (набрали чинності 01.01.96).• Уніфіковані правила для договірних гарантій (1978 р.).• Уніфіковані правила для гарантій з вимог. Спеціальні міждержавні кредитні угоди передбачають надання державою-кредитором (позикодавцем) державі-боржниці (позико-одержувачу) певної грошової суми у кредит. У цих угодах визначаються сума позики, відсоткова ставка, строк повернення позики тощо.Держави-кредитори часто вимагають призначення гаранта щодо іноземних кредитів.

141.Ох-зуйте МЕВ як предмет МЕП

МЕВ є склад частиною сис-ми існуюч м\н відносин. Поняття "МЕВ” широке, вкл міждерж відносини, в яких суб'єктами виступають держави та їхні об'єднання як носії публічної влади. Суб'єктами можуть бути м\н орг-ції. Під міжн. відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. М\н віднос-ни регламент-ся нормами м\н права. МЕВ виник і встановл передусім між державами. Вони можуть виникати і між державами та м\н орг-ми, між м\н орг-ціями.

М\н ек віднос— це особл форма суспілн-виробнич зв’язків між окремими державами, між держ-ми і м\н організаціями,між м\н орг-ми. За змістом м\н ек відносини є складними. Це обумовлено 1)значною кількістю країн їх угруповань і м\н орг-цій, які є суб’єктами м\н ек від-н,2)суспільно-політичний устрій країн і їх угруповань. Існують певні особл-і в ек відносинах між країнами з різним соціал-ек устроєм.

Кожна з держав, вирішуючи свої внутір, а тим більше зовн. проблеми, вступае в ек. відносини з іншими державами та міжнар.ек. орг-ціями. Це зумовлюеться значною к-кістю чинників, серед яких, окрім pівня розвитку ек-ки, мо­жна виділити МПП, прир.і та клімат. умови, географ. положения, доступ до морських шляхів, наявн. труд. та прир. рec.

3 огляду на ці та ін чинники держави вступають у певні відносини або безпосередньо, або через створені для цього угруповання країн, міжнар. ек. орг-ції.

Отже, нині важливою передумовою реалізації ек. потенціалу будь-якої держави, а також найголовнішюю гарантією забезпечення її наці. без­пеки стае активна участь цієї держави у міжнар. економ. співробітництві на основі належного дотримання принципів i норм міжнар. права, всебічного розвитку передусім міждерж. торговельних зв'язків та взаемопроникнення економік.