129. Особливості правового регулювання використання морського транспорту в міжнародних економічних відносинах.

Важливе значення для регулювання морських перевезень має м/морське право – система правових норм і принципів, що регулюють відносини, які виникають у процесі використання Світового океану для торговельного і військового мореплавства, риболовецького і морського промислу, добування біологічних і мінеральних ресурсів, проведення наукових досліджень тощо. Джерелами м/морського права є Статут ООН, Женевські конвенції 1958 (Про територіальне море і зону, яка прилягає до нього; Про відкрите море; Про континентальний шельф; Про рибальство і охорону живих ресурсів), Брюссельська конвенція 1910, Лондонська конвенція 1954, Конвенція охорони людського життя на морі 1960, Конвенція ООН з морського права 1982. Остання охоплює питання, пов’язані з мореплавством і перельотами, розвідкою і розробленням ресурсів, рибальством і судноплавством. Конвенція визнає морські зони, правила проведення морських кордонів, права, обов’язки і відповідальність держав, механізм регулювання спорів. Правове регулювання м/морських перевезень також з’ясування питань, пов’язаних з визначенням, по-перше, режиму торговельних суден у відкритому морі і в територіальних водах і, по-друге, режиму торговельних суден у м/протоках і каналах, у портах. Конвенція з цього питання (Женева,1958): відкрите море – всі частини моря, які не входять як до територіальних, так і до внутрішніх вод якої-небудь держави і якими можуть користуватися різні держави. „Відкрите море” вільне для доступу всіх держав, і жодна з них не має права претендувати на підпорядкування якої-небудь його частини своєму суверенітету. Усі держави користуються у ньому свободою судноплавства, рибальства, прокладання відповідних кабелів і трубопроводів, свободою польотів. Перебуваючи у „відкритому морі”, судна повинні плавати під прапором лише однієї держави, підкорятись юрисдикції цієї держави. Не дозволяється під час плавання або стоянки при заході в порт міняти свій прапор (крім випадків переходу права власності на судно або зміни реєстрації). Судно має свою приписку у порту відповідної держави, має прапор цієї держави і підпорядковується у відкритому морі лише її юрисдикції. Велике значення мають питання, пов’язані з користуванням протоками. Вони мають різний м-правовий режим. Так, користування протоками Гібралтарською, Балтійською, Магеллановою є вільним і безмитним. Конкретним м-правовий режимом наділені і порти. Барселонська конвенція (1921): флоти всіх країн вільно користуються будь-яким відкритим портом. Всі збори в портах мають здійснюватися на умовах рівності і в розумних межах.

130.Особливості правового регулювання і інституційні основи міжнародного співробітництва з питань промислового розвитку

Питанням промислового співробітництва відведене чільне місце в Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (укладено 1 серпня 1975 р.). У цьому акті зазначається, що промислове співробітництво, яке грунтується на економічних інтересах, може створити стабільні зв'язки і зміцнити довготривале економічне співробітництво в цілому; воно здатне також прискорити економічний розвиток усіх держав, які беруть у ньому участь.

Країни—учасниці зазначеної Наради зобов'язались сприяти поширенню нових форм промислового співробітництва, укладати двосторонні угоди з різних його аспектів.

Важливу роль у правовому регулюванні міжнародних економічних відносин у сфері промислового співробітництва відіграють міжнародні економічні органи та організації.

Передусім слід зазначити Організацію об'єднаних націй з промислового розвитку, Конференцію ООН з торгівлі та розвитку, Комітет з промислового розвитку Економічної і соціальної ради ООН та її регіональні комісії. Інформація про діяльність цих органів і організацій є у відповідних довідках про них. Ці органи та організації досліджують шляхи промислового піднесення країн, що розвиваються, проводять семінари і конференції з питань прискорення промислового розвитку країн, опрацьовують робочі програми індустріалізації та надають відповідні консультації заінтересованим країнам. У світі поки що відсутня багатостороння конвенція глобального масштабу, яка б регулювала комплекс питань промислового співробітництва на міжнародному рівні. Тому країни укладають двосторонні угоди стосовно промислового співробітництва.