128. Особливості міжнародної економічної організації як суб’єкта міжнародного економічного права.

Важливим елементом світової економічної системи є м/організації, через які здійснюється м/співробітництво в усіх напрямах. Нині у світі нараховується понад 4 тис. м/організацій, з яких понад 300 – міжурядові. МЕО є різновидом м/організацій і інституційними механізмами координації і регулювання співробітництва практично в усіх галузях МЕВ. Зазначена роль МЕО робить співробітництво з ними одним з головних чинників, який є об’єктивно необхідним для реалізації завдань, встановлених в Основних напрямках зовнішньої політики і економічного розвитку України в цілому. У міру розвитку економічних відносин стає неможливим і недоцільним укладення лише двосторонніх договорів і угод. Чимало країн заінтересовані у розширенні співробітництва з ряду важливих загальних напрямів ЗЕД (торгівлі, науки, техніки, транспортних перевезень, будівництва тощо) на основі багатосторонніх МЕВ. Один з ефективних шляхів побудови багатостороннього економічного співробітництва – створення МЕО, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, формуванню м/механізмів з нагляду і контролю за їх виконанням, розробленню і встановленню норм, спрямованих на правове регулювання МЕВ, і ін. Перші МЕО (комісії, спілки, комітети, асоціації) виникли ще в 19 ст. Так, були створені комісії з питань експлуатації м/річок, таких як Рейн (1814 р.) і Дунай (1856 р.), Всесвітня поштова спілка (1874 р.), М/комітет мір і ваг (1875), М/асоціація залізничних конгресів (1885) і ін. Активно відбувався процес створення м/організацій і після Другої світової війни, коли на Землі, поряд з капіталістичною, виникла соціалістична система. 24.10.45 р. була створена міждержавна організація – ООН, основними цілями якої є підтримання м/миру і безпеки, розвиток дружніх відносин на основі поважання принципу рівноправності і самовизначення народів, здійснення м/співробітництва в розв’язанні м/проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру. Система норм і принципи, які визначають правовий статус м/організацій, їх органів, називається правом м/організацій. Ця система права складається з двох підсистем, т. зв. первинного і вторинного права. Установчі договори м/організацій є правовим фундаментом їх діяльності і становлять сутність первинного права. Системою вторинного права є правові норми, які віддзеркалюють зміст правових актів, що приймаються м/організаціями та їх структурами в межах компетенції, закріпленої в м/договорах, тобто вторинне право є „внутрішнім” правом, адже воно більше спрямоване на врегулювання відносин внутрішньо організаційного характеру, що виникають у процесі діяльності певної організації. Отже, МЕО – такі організації, які створені на основі м/договорів і проводять свою діяльність, спрямовану на організацію і здійснення м/економічного співробітництва. Правоздатність, якою наділені МЕО, дає змогу укладати угоди як з окремими державами, так і з м/організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їх установчих документах (статутах). МЕО користуються імунітетом, що має важливе значення для їх діяльності. Відповідно до Конвенції про правовий статус, привілеї та імунітет МЕО від 5.12.80 р. майно і активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміністративного та судового втручання, за винятком випадків, коли сама організація відмовляється від імунітету (ст. 4).