105. Обґрунтуйте об’єктивну необхідність правового регулювання міжнародних економічних відносин

Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні відносини: як дво-, так і багатосторонні. У межах міжнародного економічного права міжнародними вважаються відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного публічного права. Економічні відносини є комерційними в широкому розумінні. Отже, усі відносини сфери міжнародного публічного права, де присутній комерційний елемент, належать до сфери дії міжнародного економічного права. Такими елементами є купівля-продаж, оренда, підряд, міна, найм, позика, лізинг, франчиза та перевезення. Наприклад, норми транспортних конвенцій щодо міжнародних перевезень пасажирів і вантажів належать до міжнародного економічного права, якщо вони стосуються торговельно-економічних відносин між суб'єктами міжнародного права.

Об'єктивними передумовами міжнародно-правового регулювання економічних відносин є наявність суверенних держав та інших суб'єктів міжнародного права, необхідність підтримки та розвитку зв'язків між ними в економічній сфері. Міжнародно-правове регулювання відбувається як процес впливу норм міжнародного публічного права на систему міждержавних економічних зв'язків з метою наведення і підтримки певного бажаного порядку.

Міжнародне право є незамінним інструментом організації міжнародних економічних відносин. Воно є свідомим узгодженим впливом держав на їх розвиток у потрібному напрямі.

Складність міжнародних економічних відносин обумовлює складність їх правового регулювання. Національні правові системи, інститути та норми, які використовуються в окремих випадках для регулювання міжнародних економічних відносин, мають ще суттєві розбіжності. Поки ще не уніфіковано національне законодавство, краще було б, щоб ці відносини регулювалися на рівні норм міжнародних договорів та інших міжнародних актів. Але оскільки таких актів ще недостатньо, остільки більш широко використовуються норми національного права та звичаї. У справі регулювання укладання міжнародних економічних договорів має ЗУ від 22.12.1993 р. "Про міжнародні договори". Одним із найважливіших нормативних актів, який регулює зед, є Закон "Про ЗЕД" 16,04.91 р.

106. Оеср в системі міжнародних економічних організацій

Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) це міжнародна організація, що об'єднує 33 країн світу, більшість держав Європейського Союзу, США, Австралія, Корея, Японія та інші, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян та високим ІРЛП і розглядаються як розвинені. Договір про ОЕСР був підписаний 14 грудня 1960 в Парижі але вступив у дію 30 вересня 1961 на базі Європейської організації економічного співробітництва з метою координації економічної політики країн-членів ОЕСР і погодженням програми допомоги країнам, що розвиваються. Штаб-квартира розміщена у Парижі. Мови: англ. та фран. ОЕСР також активно співпрацює з державами світу, які не є членами організації, у рамках спеціалізованих програм, міжнародних заходів тощо. Структура: Вищим органом ОЕСР є Рада, до складу якої входять по 1 представнику від кожної країни-члена ОЕСР та представник Європейської Комісії. Секретаріат ОЕСР розміщується у Парижі. Керує Генеральний секретар(Ангель Гурріа з 01.06.06 р.), + 4 його заступники. Ген.сек. головує в Раді ОЕСР, забезпечуючи таким чином зв'язок між національними делегаціями та секретаріатом. Функціональними структурними підрозділами ОЕСР є комітети, до складу яких у якості експертів входять представники галузевих міністерств та відомств держав-членів, а також не членів ОЕСР. Організаційно до ОЕСР входять також напівавтономні структури, зокрема, Міжнародне енергетичне агентство, Агентство ОЕСР з ядерної енергетики, Європейська конференція міністрів транспорту, Центр розвитку,  Центр з питань досліджень та інновацій в галузі освіти, Клуб Саеля. Фінансування ОЕСР забезпечується країнами-членами організації. Розмір внеску кожної з країн до бюджету визначається за формулою, яка враховує "вагу економіки" цієї країни (найб США–25%, Японія–16%). Діяльність: На відміну від Світового Банку та МВФ, ОЕСР не надає фінансування; є місцем вивчення та дискусій і здійснює пошуки та аналіз, які допомагають урядам визначити стратегію виходу на формальні угоди між країнами-членами і які будуть реалізовуватися національними інституціями чи в інших міжнародних домовленостях. Взаємне вивчення урядами, багатостороннє спостереження та здійснення відповідного тиску (погоджуйтеся чи реформуйтеся) є найбільш ефективними засобами ОЕСР. Дискусії, які іноді виникають в надрах самої ОЕСР, приводять до угод між урядами щодо застосування єдиних "правил гри" в питаннях міжнародного співробітництва. Ці дискусії можуть також виливатися або у формальні угоди, наприклад, щодо боротьби з корупцією, експортних кредитів, руху капіталів, прямих іноземних інвестицій, або у норми та моделі міжнародної фіскальної політики чи рекомендації та директиви щодо захисту навколишнього середовища. Співробітництво з країнами, які не є членами ОЕСР встановлює прямі контакти з країнами, які не є членами. Контакти направлені на сприяння економічній інтеграції шляхом передачі цим країнам досвіду ОЕСР, а також знань та позицій держав-членів з найважливіших питань міжнародного співробітництва. У 1998 році у рамках ОЕСР був створений Центр зі співробітництва з державами, що не є членами організації. Україна розпочала співпрацю з ОЕСР у 1997 р.