103.Обгрунтовано визначте, яке місце посідає міжнародне економічне право в загальній системі права?.

Міжнародне економічне право — це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництва,  що є самостійною галуззю міжнародного публічного права.

Розглядаючи співвідношення міжнародного економічного права з міжнародним правом, слід зазначити, що перше базується на нормах і принципах останнього. Саме міжнародне право є основою міжнародного економічного права. Тому необхідно звернути увагу на те, що міжнародне публічне право є основою міжнародного права. Це пояснюється тим, що суб’єктами міжнародного публічного права є держави, їх угруповання та міжнародні організації, які виступають одночасно і відповідними суб’єктами міжнародних економічних відносин. Система міжнародних норм і принципів, які регулюють відносини між державами і міжнарод­ними організаціями, процес організації і здійснення міжнарод- ного економічного співробітництва, становить самостійну галузь міжнародного публічного права — міжнародного економічного права. Водночас слід мати на увазі й те, що міжнародне економіч­не право не є та й не може бути абсолютно відособленою галуззю міжнародного права. Воно перебуває у функціонально-структур­них і взаємно обумовлених зв’язках з іншими галузями міжнарод­ного права — правом зовнішніх відносин, правом міжнародних договорів, правом міжнародних організацій, міжнародним повітряним правом, міжнародним морським правом, міжнародним екологічним правом, міжнародним авторським правом, міжнарод­ним космічним правом та ін.

Як складова міжнародного права міжнародне економічне право може і повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи — підсистеми, які слід у даному випадку називати підгалузями та правовими інститутами. Незважаючи на те, що міжнародне економічне право ще перебуває на етапі свого становлення і розвитку, сьогодні вже можна вести мову про його окремі підгалузі. Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі міжнародного економічного права виділяють міжнародне торговельне право, міжнародне валютне право, міжнародне інвестиційне право, міжнародне транспортне право, а також комплекси норм, які покликані регламентувати міжнародно-правові відносини промислового і сільсько­господарського співробітництва, співробітництва в галузі науково-технічного прогресу та ін.

104. Обґрунтуйте необхідність гармонізації законодавства України з міжнародним економічним правом.

Гармоніз нац зак-ва б-якої країни з міжн правом, передбачає узгодження їх змісту. Це процес наближення, приведення у відповідність норм нац зак-ва з нормами МП або з зак-вом інш країн. Укр є європ-ю країною та безпосередньо межує з інш європ кр, тому гармонізація нац.зак-ва відіграє важл роль у розвитку ек.віднос з цими країнами. Гармоніз нац зак-ва б-якої країни з міжн правом, передбачає узгодження їх змісту. Створення та розвиток нац правової основи міжн співр-ва- один із чинників, який сприяв ви­знанню Укр, встановленню з нею дипломатичних відносин біля 166 держав світу. Вона співпрацює нині більше ніж із 60 МО. Укр. є членом таких МО: Конференції ООН, ОргЧорнЕкСпівр-ва, МОП, ЦентрЕвропІніціатива, МВФ,СОТ, ГУАМ, Св.Банк,ЄБРР. Основн питанн гарм-ції закладені в ст. 9 та 18 КонстУ. Досліджуючи питання гармонізації нац законодав­ства з міжн правом, головне- правильно визначити механізм їх розв’язання. Оптимальним варіантом, має бути приведення норм конституції будь-якої країни до міжн стандартів. Це надзвичайно важливо, як­що взяти до уваги, що конституція є основою, правовим фунда­ментом розвитку нац законодавства. Через втілення в зак-ві України норм і принципів міжнар права ним держава практично гармонізує свою правову систему не лише з міжнародно-правовою сис­темою, а й і національними правовими системами держав світу. За роки незалежності нашої держави її органами державної влади укладено понад 2 тис, міжнародних договорів. Участь ВРУ у цьому процесі регламентовано Конст України, згідно з якою виший законодавчий орган нашої держави уповно­важений надавати згоду на їх обов'язковість. Реалізуючи свої конституційні повноваження, парламент України ратифікував або дав згоду на приєднання до 580 міжнародно-правових актів з питань розширення та активізації міжнародних політичних і зов­нішньоекономічних зв'язків нашої держави, отримання міжнарод­них позик і кредитів, захисту прав і свобод людини і громадя­нина, діяльності України в рамках міждержавних організацій, направлення підрозділів Збройних сил України до іншої держави чи допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України тощо. Ратифікаційна діяльність парламенту України мас тенденцію до зростання. Вищий зак-чий орган У. ратифікував або надай згоду на приєднання до 209 багатостор угод, укладених у рамках ООН, СНД, Ради Європи, ОргЧорнЕкСпівр-ва, Організації з питань безпеки та співробітництва в Європі та інших міждержавних об’єднань. Це свідчить про серйозну ратифікаційну роботу парламенту на­шої держави, що дає можливість розглядати міжнародні договори не лише як джерело міжнародного права, а й як джерело права України. Укр. вирішила інтегруватися до ЄС в перш полов 90х рр.Для цього було розробл і прийн ряд нормат-х актів: Стратегія інтегр У до ЄС,99р; Концепція адаптац зак-ва У до зак-ва ЄС,99р.; «про запровадж мех.-му адаптац зак-ва У до зак-ва ЄС»,98р.+ ЗУ проЗЕДзміни від 2002р., ЗУ про між нар догов-и Укр 2004.