55. Конвенція 1965 р. Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами: загальна характеристика і її значення в регулюванні міжнародних інвестиційних відносин.

— міжнар.-правовий документ, прийнятий представниками 46 держав під егідою Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) 18.ІІІ 1965 у м. Вашингтоні (США). Мета — визначення та врегулювання порядку вирішення спорів між д-вами та іноз. особами-інвесторами шляхом застосування міжнар. засобів примирення або арбітражу. Конвенція відкрита для підписання країнами — членами МБРР, а також будь-якою ін. державою — учасницею статуту Міжнародного суду ООН. У Конвенції містяться перелік і функції органів по вирішенню спорів між державами-учасницями та особами ін. договірних держав у зв'язку із здійснюваними ними приват, іноземними інвестиціями. Визначено компетенцію цих органів, а також порядок розв'язання спорів.Згідно з Конвенцією засн. Міжнар. центр по врегулюванню інвест. спорів (місцеперебування—у штаб-квартирі МБРР, Вашингтон). До компетенції центру належить вирішення правових спорів, що виникають безпосередню з відносин, пов'язаних з інвестиціями, між державою-учасницею та фіз. або юрид. особою ін. договірної д-ви. Центр володіє повною між-нар.-правовою правосуб'єктністю, відповідними імунітетами та привілеями на тер. держави-учасниці. Його правоздатність включає у себе право укладати договори, набувати і володіти рухомим та нерухомим майном. Кер. органами центру є адм. рада та секретаріат. В разі виникнення інвест. спору між д-вою та іноз. особою Конвенція передбачає їх розв'язання шляхом примирювальних або арбітраж, процедур, котрі, як правило, проводяться у місці перебування центру. Спосіб вирішення спору обирається за обопільною згодою сторін. Примирювальну процедуру здійснює затверджена адм. радою спец. юрид. комісія, що складається з одного або непарної кількості посередників, які призначаються за згодою сторін. В разі виникнення інвест. спору між д-вою та іноз. особою Конвенція передбачає їх розв'язання шляхом примирювальних або арбітраж, процедур, котрі, як правило, проводяться у місці перебування центру. Спосіб вирішення спору обирається за обопільною згодою сторін. Примирювальну процедуру здійснює затверджена адм. радою спец. юрид. комісія, що складається з одного або непарної кількості посередників, які призначаються за згодою сторін. Рішення приймається більшістю голосів і підписується всіма арбітрами, що розглядали справу. Кожна із сторін має право вимагати скасування рішення арбітражу шляхом подання письм. заяви ген. секретарю. Вичерпними підставами для скасування рішення є: заснування арбітражу неналежним чином, перевищення ним своїх повноважень.(Укр приєдн в 2000)

56.Конвенція оон про договори міжнародної купівлі –продажу товару 1980 р.: загальна характеристика.

-міжнародна економічна угода, яка укладена 1980 р. та набула чинності 1 січня 1988 р. Україна Приєдналася до конвенції в 1991 р. Конвенція забезпечує уніфікацію міжнародних торгових звичаїв, національних законодавств, що стосуються договорів купівлі-продажу, коли контрагенти перебувають у різних країнах. Віденська конвенція складається з чотирьох частин :

— сфера застосування і загальні положення(Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких розміщені в різних державах:а) коли ці держави є учасницями Конвенції;б) коли відповідно до норм МПП застосовується право держави-учасниці Конвенції. Конвенція не регулює такі питання:а) дійсність договору;б) перехід права власності на товар;в) відповідальність продавця за заподіяні товаром ушкодження здоров'я або смерть будь-якої особи.На підставі ст. 6 Конвенції, сторони можуть виключити для себе застосування Конвенції цілком або в частині чи відступити від її положень, зазначивши про це в договорі. Таким чином, конвенція носить диспозитивний характер стосовно положень зовнішньоекономічного договору (контракту): більшість її положень діє, якщо сторони не домовилися про інше. )

— укладення договору (Конвенція докладно регулює порядок укладення договору: направлення оферти, акцепт, вступ договору в дію. Договір вважається укладеним з моменту одержання оферентом акцепту..;

— купівля-продаж товарів(У частині третій Конвенції детально визначаються обов'язки продавця і покупця, а та­кож встановлюються засоби правового захисту у випадку порушення сторонами договору своїх зобов'язань);

— заключні положення.