3.Визначте поняття, види основних джерел меп, охар-те їх особливості.

Можливість регулювання МЕВ досягається через застосування принципів та норм МЕП, які закріплюються у певних джерелах. Джерела-є формою юр.вираження норм і принципів МЕП. Норми і принципи МЕП характеризують зміст їх джерел. Джерело МЕП-це форма, у якій виражені правила поведінки суб’єктів МЕВ. Система джерел МЕП: міжнародні договори, міжнародні правві звичаї, міжн.кодекси поведінки, рішення МО. система джерел МЕП включає і специфічні джерела, які закріплюють норми і принципи суто МЕП. Це — рішення МЕО, конкретні договірні угоди щодо МЕСпівр, міжнародні звичаї, судові прецеденти, на яких базуються рішення Міжнар арбітражу та Міжнар суду. Отже, під джерелами МЕП слід розуміти систему МД (угод), рішень МО тощо, в яких знаходять своє юридичне закріплення норми і принципи МЕП. МЕДог є найбільш типовою та поширеною формою регулювання зв'язків між суб'єктами МЕВ. Це добровільн укладені між державами рівноправні угоди ек.характеру в яких закріплюються норми та принципи що регулюють МЕВ. Вони є засобом регулювання, який може найкращим чином забезпечити досягнення поставлених сторонами економічних цілей і водночас гарантувати дотримання принципу поваги суверенітету та невтручання однієї держави у внутрішні справи іншої. Не менш важливим джерелом МЕП вважається міжнародно-правовий звичай. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення МЕВ. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін і, як правило, не мають свого формального (письмового) закріплення в жодному договорі або угоді. Предметом дискусій є питання про те, чи є джерелом МЕП рішення МО. Оскільки вони, як правові акти, містять у собі відповідні правила та принципи здійснення МЕВ, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і треба розглядати як джерела МЕП. До таких актів належать резолюції ГА ООН, а також її МО. Своєрідними джерелами МЕП є міжнародні кодекси поведінки. У цих міжнародно-правових документах систематизовані правила поведінки відповідних суб'єктів МЕВ (лінійних конференцій, ТНК) або у відповідному напрямі ек діяльності (передання технологій — Кодекс поведінки у галузі технологій; контроль за обмеженням ділової практики — Кодекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою).

4 .Визначте поняття принципів меп, атакож дайте хар-ку їх системи і функції.

Принцип права- керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті; -це закріплені в різних його джерелах або виражені у юр.практиці загальновизнані основоположні ідеї, що відбражають рівень пізнання загальнсоціальних і специфічних закономірностей права і слугують для ств.ефективної системи юр.норм, та для регулювання суспільних відносин. Між нар ек діяльність базується на п-пах, які виражаються насамперед у нормах МП,а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту в МЕП. Саме ці п-пи,знаходячи своє закріплення у міжнародно-правових актах, і визначають закономірності правового регулювання міжнар відносин і МЕВ, відображають з урахуванням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогресивного розвитку. При цьому кожна галузь права відображаючи специфіку свого предмету регулювання має власну систему і перелік принципів, що притаманні саме цій галузі. Аналіз змісту системи п-пів МЕП дає можливість виділити дві їх групи: 1) основні (загальні);2) спеціальні. Основні пр..є своєрідним ядром МП і мають керівне значення для всього механізму міжн-прав регулювання, в тому числі МЕВ. Основні пр. знайшли своє відображення в 3 докум.:Статут ООН(45), Декларація принципів МП(70), Гельсінський Акт(1975р) Осн: 1) п-п утримання і застосув сили і загрози силою;2) принцип розв. міжнародних спорів мирними засобами;3) принцип невтручання у вн справи держави 4)п-п співробітництва держав;5) принцип рівноправ’я та самовизначення народу; п-п сумлінного виконання міжнародних зобов'язань;6) п-п суверенної рівності держав 7) п-п сумлінного виконання міжн зобов. Група спеціальних п-пів МЕП – 2 базових документа: Хартія ек прав та обов держав, Декларація про новий ек прядок. Включає:1) п-п розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами;2) п-п юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав;3) п-п свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків;4) п-п невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;5) п-п найбільшого сприяння;6) п-п національного режиму; 7) п-п взаємної вигоди. П-пи МЕП є основою формування п-пів ЗЕД багатьох держав.

Особливе значення спец.прин-в полягає в тому, що вони також виступають базою для розробки нац. Принципів зовн ек діяльності.

5. Гаазькі та Гамбурзькі правила здійснення міжнародних морських перевезень.

Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (Гаазькі правила) 1924 р. встановлює єдині правила про коносамент. Ці правила визначають межі відповідальності перевізника. Одним із недоліків положень було обмеження відпо-відальності за прийнятий до перевезення вантаж. У 1968 році були прийняті поправки до конвенції. що визначили більш жорстоку відповідальність судновлас-ників за вантаж.В новій редакції має напівофіційну назву "Гаазько-Візбійські правила" . У 1978 році була прийнята Конвенція ООН про міжнародні морські перевезення товарів (Гамбурзькі правила). Багато спеціалістів вважають, що Гаазькі правила вже застаріли. Думки про те, які правила про коносамент потрібно використовувати зараз, розходяться. Вантажовідправники віддають перевагу Гамбурзьким правилам, у той час як серед перевізників і морських страховиків Правила Гаага-Вісбі користуються більшою популярністю.

Гамбурзькі правила. 30 березня 1978 р. в Гамбурзі була схвалена нова конвенція — Конвенція Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 р. (Гамбурзькі правила), яка покликана замінити як Гаазькі правила, так і Правила Вісбі. Дана Конвенція набула чинності в листопаді 1992 р. Згідно з Конвенцією, перевізник несе відповідальність за збиток, що є результатом втрати або пошкодження вантажу, а також затримки в його доставці, якщо не доведе, що він, його службовці або агенти вжили всіх заходів, щоб уникнути обставин, що викликали втрату, пошкодження або затримку і їх наслідки. На відміну від Гаазьких правил основне правило про відповідальність сформульоване в позитивній формі і включає орієнтовний перелік обставин, що звільняють перевізника від відповідальності. Додатково встановлено, що перевізник несе відповідальність і за затримку в доставці. Разом з тим перевізник більше не звільнятиметься від відповідальності при “навігаційній помилці”. З принципу відповідальності за вину зроблене лише одне виключення: перевізник не несе відповідальності в тих випадках, коли втрата, пошкодження або затримка в доставці виникли в результаті заходів по рятуванню життя і розумних заходів по рятуванню майна на морі. Одне виключення зроблене також з презумпції вини перевізника, а саме, якщо втрата або пошкодження вантажу відбулися в результаті пожежі, перевізник несе відповідальність лише в тому випадку, якщо особа, яка заявляє вимогу, доведе, що пожежа виникла з вини перевізника, його службовців або агентів.

Норми про обмеження відповідальності в основному слідують рішенням, схваленим Протоколом 1968 р. Обмеження відповідальності за затримку в доставці, встановлене Гамбурзькими правилами, становить 250% фрахту, що підлягає сплаті за затриману кількість вантажу. Різко підвищена межа відповідальності за місце або одиницю: він становить близько 1000 дол. США. Конвенція містить статті про юрисдикцію та арбітраж, які сформульовані таким чином, що практично зводять до мінімуму можливість розгляду суперечки за місцем знаходження перевізника. Нова Конвенція в два рази порівняно з Гаазькими правилами збільшила термін позовної давності: тепер він становить два роки.

Таким чином, зникає єдиний підхід щодо правового регулювання морських перевезень.

На даний час вказані перевезення регламентуються Гаазькими правилами або Гаазькими правилами із змінами, внесеними Правилами Вісбі. Зі вступом у силу Гамбурзьких правил з'явилася третя група країн, що дотримується іншого правового режиму.