35.Загальна хар-ка і сфера застосув Конвенц про догов міжнар купівлі-продажу товарів 1980 р.

Значну роль у розвитку МТ відносин мають положення К-ї 00Н про договори міжнар купівлі-продажу1980 р. Це- один із найзначніших уніфікованих міжнар-правових актів, в якому втілені останні досягнення наукових досліджень і практики в цій галузі.

К-я складається з 101 статті та 4 частин (сфера застосування та заг положення; укладання договору; купівля-продаж товарів; заключні положення). К-я застосовується до договорів купівлі-прод товарів між сторонами, комерц п-ва яких знаходяться в різних країнах. К-я не застосовується при продажу: а) товарів, які купуються для особистого, сімейного, домашн використання; б) з аукціона; в) фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів та грошей; г) суден водного і повітряного транспорту; електроенергії. К-я регулює виключно укладання договора куп-прод і ти права і обов’язки продавця і покупця, що виникають з такого договора. Конвенція не застосовується по відношенню до відповідальності продавця за нанесені товаром пошкодження чи смерть б-якої особи. Згідно до к-ції договір куп-пр доказується б-якими засобами, включаючи докази свідків і не потребує обов’язкового укладання у письмовій формі. К-я урегульовує питання правового захисту інтересів сторін і містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень договору продавцем і покупцем. Напр, відповідно до ст. 45 цієї К-ї, якщо пр-ць не виконає яких-небудь своїх зобов'язань щодо договору або вказаної К-ї, пок-ць може здійснити ряд прав, передбачених нею (замінити товар, заявити про розторгнення договору, відмовитися від приймання товару). Відповідні засоби захисту передбачені К-єю і у разі порушення договору з боку пок-ця.

36, 37.Загальна хар-ка правов забезпеч виконан зобов’язань і засобів розв’яз міжнар ек спорів.

Аналіз багатьох міжнар-правових документів дає можливість зробити висновок, що до засобів, які найчастіше використовуються при розв'язанні спорів мирним шляхом у процесі виконання зобов'язань, які випливають з МЕВ, належать дипломатичні переговори, посередництво, створення погоджувальних комісій, розгляд справ у Міжнар арбітражі та у Міжнар суді, а також суді Європейського економічного співтовариства.

Серед засобів забезпечення вирішення між нар спорів ек характеру найпошир є здійснення дипломних переговорів. Вони ведуться від імені держави їх главами, главами урядів, міністрами закордонних справ, спеціально призначеними для цього дипломатичними працівниками. Як свідчить практика, ефективність дипломатичних переговорів з приводу міжнар ек спорів, як і інших спорів, буває високою лише за умови, якщо вони ведуться на ґрунті взаємної поваги суверенітету сторін, їх рівності, сприяння зміцненню миру.

При посередництві у розв'язанні спорів між сторонами бере участь третя держава. В одному випадку ця держава виступає з пропозицією щодо примирення сторін, між якими ведеться спір, сприяє здійсненню дипломатичних переговорів. Цей вид посередництва називається добрими послугами -третя держава на запрошення сторін, між якими виник спір, виступає як посередник і веде переговори з ними з метою примирення сторін. Цей вид посередництва заведено називати особистим посередництвом. У ряді випадків для розв'язання спорів створюються погоджувальні комісії на паритетних засадах, тобто з рівною кількістю представників від сторін, між якими виник спір. Ці комісії обстежують і аналізують ситуацію, вивчають причини виникнення спору та пропонують шляхи його припинення. На підставі одержаних матеріалів формулюють свої висновки та пропозиції, що передаються урядам держав, між якими виник спір.

Арбітражне вирішення міждержспорів ек хар-ру є також одним із мирних засобів їх розв'язання. Нині арбітражне вирішення міжнар ек спорів широко використовується у практиці міжнар співр-ва. У 1907 р. була підписана Конвенція про заснування Постійної палати Третейського суду. Відповідно до вказаної Конвенції звернення до арбітражу — це справа добровільна і не обов'язкова для держав, між якими виник спір. Але якщо вони вже звернулися до послуг арбітражу, то повинні підкоритись його рішенню. Арбітражний розгляд різних спорів, зокрема і спорів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань міжнародних економічних договорів, є одним із засобів їх мирного розв'язання. Слід виділити дві різновидності Міжнародного арбітражу. Перша — це Міжнародний арбітраж, який передбачається у міжнародних договорах на випадок розгляду спорів, пов’язаних з їх невиконанням. Друга — це Міжнародний арбітраж, який створюється для розгляду і розв'язання конкретного спору.

Міжнародний суд ООН розглядає лише міжнародні правові спори (за згоди сторін, між якими виник спір). У межах функціонування ЄЕС був створений свій Суд, який покликаний розглядати спори між країнами-членами ЄЕС. Крім того, до компетенції цього Суду входить установлення відповідності законів країн-членів положенням Договору про Європейське Економічне Співтовариство. Рішення цього Суду є обов'язковими для країн — членів ЄЕС, і їх виконання забезпечується, у разі необхідності, примусовим способом. До компетенції Економічного суду СНД належить розгляд міждержавних економічних спорів, що виникають у процесі виконання економічних зобов'язань, передбачених угодами, рішеннями Ради глав держав, Ради глав урядів Співдружності та інших її інститутів. Суд покликаний вирішувати спори щодо відповідності нормативних та інших актів держав — учасниць Співдружності, що стосуються економічних питань, угодам та іншим актам Співдружності й інші спори, пов'язані з виконанням угод і прийнятих на їх основі інших актів Співдружності.