256. Сучасні проблеми правового регулювання участі тнк в системі міжнародних економічних відносин і можливі шляхи вирішення.

В юридичній літературі останнім часом висловлюється думка про те, що в сучасних умовах правове регулювання діяльності ТНК має здійснюватися як на національному рівні, так і на міждержавному. Взагалі стосовно питань правового регулювання діяльності ТНК з боку країн, що розвиваються, і капіталістичних країн окреслюється 2 підходи. Країни, які стали на шлях свого самостійного розвитку, намагаються виробити такі міжнародно-правові акти, які дали б змогу контролювати діяльність ТНК, а капіталістичні країни – щоб зберегти, закріпити свій вплив. Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному , так і на універсальному рівнях сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК. Щодо регіонального рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 21.06.1976 Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства. До Декларації додавався ще й такий документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного обов’язкового характеру. Їх виконання є добровільною справою. Певне значення надавалося Хартії міжнародної торговельної організації, яка була підписана в Баварії 1948. Вона як багатостороння угода була спрямована на захист закордонних інвестицій корпорацій, а також на здійснення контролю за діяльністю ТНК з боку урядів приймаючих країн. Але уряди США, Великобританії та деяких ін. країн, що підписали цей документ, відмовилися його ратифікувати. Як відомо, Хартія економічних прав і обов’язків (1974) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. У 1974 були створені міжурядові комісії ООН з ТНК і Центр по ТНК, які приступили до розроблення проекту кодексу поведінки ТНК. Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. Так, на 30-й її сесії була прийнята резолюція „Заходи проти корупції, що практикуються ТНК та ін. корпораціями, їх посередниками й ін. причетними до справи сторонами”, в якій Ген. Асамблея ООН суворо засудила злочини. Пов’язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч економічним і національним інтересам цих країн.

257. У чому полягає принципова різниця між гатТі сот

СОТ, є спадкоємицею ГАТТ, що діяла з 1947 р. СОТ почала свою діяльність з1995р. та покликана регулювати торгово-політичні відносини учасників СОТ на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатобічних торгів переговорів (1986-1994 р.). Ці документи і є правовим базисом сучасної МТ. Угода про СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на багатобічні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торг посл і питання торговельних аспектів прав інтелект вл-ті) і має набагато більші повноваження в зв'язку з удосконалюванням процедур прийняття рішень і їхнього виконання членами організації. Невід'ємною частиною ВТО є унікальний механізм вирішення торгівельних суперечок.

ГАТТ планувалась як частина Міжнар торговельної організації, але угода з МТО не була ратифікована, і ГАТТ усі роки діяла як тимчасовий орган. З метою підвищення статусу міжнар торгів правил і забезпечення відкритості торгівельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається загальною процедурою між нар торгівлі товарами та послугами та правилами інтелект власності. Всесвітня ж торгів організація втілюватиме в життя конкретні домовленості останнього раунду переговорів.

Країни, що вступають до ВТО визначаються як «члени», а члени ГАТТ тільки як «договірні сторони», оскільки спочатку ГАТТ розглядалась як договір між державами, а не як міжнародна організація. ВТО на відміну від ГАТТ має статус юрид особи.

До членства у ВТО ставляться більші вимоги, ніж до членства в ГАТТ. Так, країни, що є договірними сторонами, мають виконувати домовленості цієї угоди, але на наих не поширюються правові наслідки, що витікають с ГАТТ. Дія цих документів поширюється тільки на ті країни, що їх підписали.

Члени ГАТТ не зв’язані угодами з послуг (ГАТС) та торговельними аспектами прав інтелектуальної власності (ТРІПС). СОТ створена на основі ГАТТ. Ця організація стала правонаступницею ГАТТ. ГАТТ – система багатосторонніх угод ,а СОТ є постійно діяюча організація. Якщо правила ГАТТ поширювалися лише на торгівлю товарами, то СОТ займається товарами, послугами та інтелектуальною власністю. На відміну від ГАТТ членство в СОТ як правило передбачає обов-кову участь держави у всіх уодах(в ГАТТ ця умова не обов-ва).