27Європейська валютна система: загальна характеристика, правові основи функціонування і участі в ній.

ЄВС була створена в 1977 році з метою стабілізації валютних курсів а також зменшення економічної залежності країн-учасниць від дестабілізуючого зовнішнього впливу. Вона базується на 3 елементах: 1).зобов-ня країн-учасниць підтримувати коливання ринкового курсу своїх валют у межах діапазону, 2).Є фонд валютного співробітництва, який баз на кошику нац валют, 3).механізм надання кредитної і фін допомоги тим урядам, які переживають фін труднощі при підтримці курсів нац валют. Цілями є: забезпечити досягнення економ інтеграції; створити зону Є стабільності з власною валютою; відокремити спільний ринок від експансії долара. ЄВС – це сукупність економ відносин пов’язаних з функціонуванням валюти в рамках економ інтеграції. Ресурси формуються за рахунок виділення кожною країною 20% своїх золотих та 20% доларових резервів у формі постійно поновлюваних кредитів. Розрах-валютна одиниця з 1975 – ЕКЮ, яку замінила ЄВРО.

На міжнародні валютні відносини суттєво вплинув факт введення в Європі з 1 січня 1999 р. єдиної грошової одиниці — євро. Запровадження єдиної європейської валюти — серйозна протидія домінуванню у міжнародних валютних відносинах американського долара. Введення євро засвідчило, що в багатьох країнах, насамперед європейських, його курс був значно вищим у 2002—2003 рр., ніж курс долара США.

28. Європейська валютна система: особливості, правова основа та умови членства.

Європейська валютна система (тепер — Європейський валютний союз — ЄВС). Це певні правила розрахунків між деякими країнами, що входять до Європейського економічного співтовариства. Створена в березні 1979 р. Європейська валютна система — специфічна організаційно-економічна форма відносин ряду країн ЄС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливань курсів національних валют та їхню взаємну ув'язку. ЄВС діє за принципом «кошика», в якому змішані курси національних грошових одиниць залежно від котирування тієї чи іншої складової, її ще називають «валютною змією», перевага якої полягає в тому, що сама «змія» у цілому більш стійка, ніж кожна з її складових. Саме на таких засадах будується паритетна сітка двосторонніх курсів валют та визначається межа відхилення їх. Так, фіксована межа відхилення становила ± 2,25 відсотка для всіх країн, за винятком Італії та Іспанії, для яких ця межа більш широка (для Італії, наприклад, вона становить ± 6 відсотків). Пізніше цю межу для деяких країн було розширено до 15 відсотків, згодом — до ЗО.

Створення ЄВС було продиктоване передусім прагненням Західної Європи до більшої фінансової самостійності та стабільності за рахунок послаблення прив'язки європейських валют до долара, що дає можливість не тільки уникнути втрат за рахунок періодичних криз цієї валюти, а й успішніше протистояти заокеанській конкуренції.

Європейська валютна система включала три складові:

1) зобов'язання щодо узгодженої зміни ринкових валютних курсів у взаємодомовлених кількісних межах за допомогою валютного втручання центральних банків, у тому числі підтримкою коливань ринкового курсу валют у звужених межах;

2) механізм кредитної допомоги урядам, які зустрічалися з фінансовими труднощами за підтримки ринкового валютного курсу;

3) спеціальна європейська розрахункова одиниця — ЕКЮ, що була колективною міжнародною валютою і мала визначений валютний курс, розрахований на основі «валютного кошика» національних валют країн —членів ЄВС і грецької драхми з урахуванням їхньої частки в сукупному валовому національному продукті.