225. Принципи системи міжнародної торгівлі сот: поняття, зміст і нормативне закріплення.

Міжнародна торгівля є одним із важливих напрямів міжнародного економічного співробітництва. Виходячи з цього міжнародні структури, які відають її питаннями, відіграють у світі вагому роль.

Світова організація торгівлі (далі — СОТ), створена 15 квітня 1994 р. у м.Маракеші (Марокко) на основі Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ-1947р). З метою реалізації угод «Уругвайського раунду» було підписано понад 50 документів — угод, рішень, декларацій, протоколи тощо. (Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ-1994 р)., яка визначає єдині норми і принципи міжнародної торгівлі товарами; Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у торгівлі послугами; Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС); Угода про правила і процедури вирішення спорів; Угода про сільське господарство)

СОТ здійснює міжнародну торговельну політику і міжнародну торгівлю на основі таких принципів:

• принцип найбільшого сприяння і недискримінації (всі контрактні сторони-члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однаково сприятливі умови);

• принцип національного режиму (базується на тому, що країни – учасниці для своїх партнерів по СОТ повинні встановлювати для товарів такий самий режим, як і для своїх товарів, на власному ринку);

• принцип захисту національної промисловості (полягає в тому, що узгоджені в рамках СОТ тарифні рівні не можуть переглядатись окремою державою – членом в односторонньому порядку);

• принцип сприяння справедливій конкуренції (має відношення до субсидій і демпінгу. Якщо країна ці заходи застосовує, то її торговельний партнер має право використати компенсаційні заходи, які нівелювали б ці дії. Ці заходи СОТ засуджує);

• принцип можливих дій в умовах надзвичайних ситуацій (має місце, якщо країна потерпає від непередбачуваного лиха (стихійного, соціальних заворушень), то з дозволу СОТ вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торговельних обов’язків (наприклад, може підвищити тариф або ввести квоти));

• принцип регіональних торговельних домовленостей (означає, що для регіональних інтеграційних угрупувань може встановлюватись особливий режим, виняток з узгоджених правил, наприклад в ЄС).

• принцип створення стійкої основи торгівлі (тарифні рівні, які узгоджені в рамках СОТ, не можуть переглядатися окремою країною-членом в односторонньому порядку);

• принцип заборони кількісних обмежень імпорту;

226Ратифікація міжнар договорів за зак-вом Укр: поняття, процедура і юр знач.

Ратифікація (затвердження, прийняття, приєднання)-форма надання згоди Укр на обов'язковість для неї міжнар договору; закріплено в ЗУ «Про міжнар договори Укр», 2004р, ст.9:

1. Ратифікація між нар договорів Укр здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнар договору. На підставі підписаного та офіційно оприлюдненого През України закону Голова ВРУ підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закорд справ Укр, якщо договором передбачено обмін такими грамотами.

2. Ратифікац підлягають між нар договори Укр: а) політичні, територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) ек зони і континентального шельфу Укр, мирні; б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; в)про економічне та науково-технічне співр-во, з загальних фінансових питань, з питань надання Укр позик і ек допомоги іноземним державам та МО, а також про одержання Укр від іноземних держав і міжнар фінансових організацій позик, не передбачених Держ бюджетом Укр; г) про участь України у міждерж союзах та інших міждерж об'єднаннях, системах колективної безпеки; ґ) про військову д) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей ук.-го народу е) виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України 3. Пропозиції щодо ратифікації міжнар договору Укр подаються Міністерством закордонних справ України протягом шести місяців з дня його підписання: а) стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені України, - Презид Укр; б) стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені Уряду України, - Кабінету Міністрів України. 5.Підготовка пропозицій щодо ратифікації міжнародних договорів України здійснюється міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, відповідальним за укладення міжнародного договору України.

Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади готує пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і подає їх Міністерству закордонних справ України протягом двох місяців з дня його підписання.

Міністерство закордонних справ України подає зазначені пропозиції відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України.

6. Президент України або Кабінет Міністрів України розглядають пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і приймають рішення про внесення на розгляд ВРУ в порядку законодавчої ініціативи проекту закону про ратифікацію МД Укр. 7. Якщо на ратифікацію подається міжнар договір, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів Укр, проекти таких законів подаються на розгляд ВРУ разом з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно. 8. Державні органи, зазначені у частині шостій цієї статті, на вимогу ВРУ або її комітетів та у строки, визначені ними, надають додаткову інформацію, що стосується проекту закону про ратифікацію міжнар договору Укр. 9. ВРУ розглядає внесений Презид Укр або КМУ проект закону про ратифікацію міжнар договору Укр і приймає відповідне рішення.