224. Принципи міжнародного економічного права: поняття, система та функції.

. Під принципом взагалі заведено розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються насамперед у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такій його галузі, як міжнародне економічне право.

До найважливіших міжнародно-правових актів, в яких закріплені принципи міжнародного економічного права, слід віднести Статут ООН; Декларацію про принципи міжнародного права, щодо дружніх відносин і співробітництва відповідно до Статуту ООН від 24 грудня 1970 р., яка була затверджена Генеральною Асамблеєю ООН; Хартія економічних прав і обов’язків держав та Декларацію про встановлення нового економічного порядку, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН у 1974 р.; Принципи міжнародно-торговельних відносин і торговельної політики, які сприяють розвитку, прийняті на I Конференції з торгівлі і розвитку в 1964 р. та ін.

Аналіз змісту системи принципів міжнародного економічного права дає можливість виділити дві їх групи:

1)основні (загальні) принципи міжнародного економічного права;

2) спеціальні принципи міжнародного економічного права.

До основних (загальних) принципів міжнародного економічного права слід віднести принципи міжнародного права:

• принцип мирного співіснування (дотримання цього принципу зобов’язувало держави світу відмовлятися від застосування сили або погрози силою, мирно врегульовувати спори тощо);

• принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози застосування сили (відповідно до цілей і принципів ООН держави зобов’язані утриматися від пропаганди агресивних війн);

• принцип суверенної рівності держав (всі держави, незалежно від існуючої в них соціально-економічної системи, масштабів їх території, кількості і складу населення, економічної чи військової могутності, є рівноправними, суверенними суб’єктами міжнародних економічних відносин);

• принцип рівноправ’я і самовизначення народу (кожна держава зобов’язана утримуватись від будь-яких насильницьких дій, що позбавляють народи їх права на самовизначення, свободу і незалежність);

• принцип співробітництва держав (держави зобов’язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політичних, економічних і соціальних систем, у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру, безпеки і сприяння міжнародній економічній стабільності та прогресу, загальному добробуту народів);

• принцип невтручання (забороняє втручання у справи, які стосуються внутрішньої компетенції будь-якої держави, навіть ООН);

• принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань (значення цього принципу зростає і у зв’язку з тим, що в міжнародних відносинах практично відсутні органи (апарат), які б вживали заходи щодо примусового виконання міжнародних зобов’язань);

• принцип взаємної вигоди (забезпечує фактичну рівність і фактичну взаємну вигоду в економічних стосунках між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються.);

• принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами (держава вирішує всі свої міжнародні спори з іншими державами у такий спосіб, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість.).

Група спеціальних принципів міжнародного економічного права включає:

1) принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами (розвиток міжнародних економічних і, особливо, торговельних відносин, усунення штучних перепон у цій справі);

2) принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав (є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов’язкового закріплення у договірних зобов’я­заннях);

3) принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків (кожна держава вільно вибирає форму організації своїх зовнішньоекономічних відносин і укладає двосторонні та багатосторонні угоди міжнародного економічного співробітництва, що відповідають її міжнародним зобов’язанням і потребам);

4) принцип невід’ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю (кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами й економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання та експлуатацію);

5) принцип найбільшого сприяння (кожна держава зобов’язується надати другій такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій державі);

6) принцип національного режиму (іноземні суб’єкти прирів­нюються у своєму правовому статусі до власних національних суб’єктів).

Принципи міжнародного економічного права є основою формування принципів зовнішньоекономічної діяльності багатьох держав.. Про це, наприклад, свідчать принципи зовнішньоекономічної діяльності, закріплені в ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ухваленого 16 квітня 1991 р.