19. Декларація про новий економічний порядок її значення для розвитку міжнародних економічних відносин.

Декларація по встановленню нового міжнародного економічного порядку булла прийнята 1 травня 1974 року Генеральною Асамблеєю ООН. У ній відзначалося, що на країни, що розвиваються, у яких проживає 70% населення земної кулі , приходиться лише 30% світового доходу. Новий міжнародний економічний порядок повинний бути заснований на 20 принципах, які знайшли своє відображення в Хартії економічних прав та обов’язків держав 1974 року серед яких:

· суверенна рівність держав, самовизначення всіх народів, неприпустимість придбання території силою, територіальна цілісність і невтручання у внутрішні справи інших держав;

· повна й ефективна участь на основі рівності всіх країн у дозволі світових економічних проблем;

· кожна країна має право прийняти ту економічну і соціальну систему, що вона вважа найбільш підходящої для її власного розвитку;

· повний невід'ємний суверенітет кожної держави над своїми природними ресурсами всією економічною діяльністю;

· регулювання і нагляд за діяльністю транснаціональних корпорацій шляхом уживання заходів в інтересах національної економіки країн, у яких діють такі корпорації, на основі повного суверенітету цих країн;

· надання всім міжнародним співтовариством активної допомоги країнам, що розвиваються, без яких-небудь політичних або військових умов;

· забезпечення сприятливих умов для передачі фінансових засобів країнам, що розвиваються.

Всі основні положення Декларації були розвиті і доповнені в Програмі дій по встановленню нового міжнародного економічного порядку (прийнятої одночасно з Декларацією) і в Хартії економічних прав і обов'язків держав (схваленої на Генеральній Асамблеї ООН у грудні 1974 року).

У Хартії підкреслювалося першорядність структурних перетворень за допомогою широкого кола мір, зв'язаних зі значною перебудовою структури глобального виробництва, споживання і торгівлі й економіки країн, що розвиваються, що передбачають трансформацію, таким чином, щоб збільшити їхню частку у світовому промисловому виробництві і торгівлі готовими товарами.

20.Держава як основний суб’єкт меп.

Під суб'єктом права взагалі розуміють особи (фізичні і юридичні), які відповідно до закону наділені здатністю мати суб'єктивні права та юрид обов'язки, що дає їм можливість брати участь у відповідних правовідносинах. Головним суб'єктом МЕП є держава. Держава - політ форма організації суспільства, яка виражає обумовлену ек ладом політ владу пануючого класу або всього народу.

Держави можуть бути різними за своїми соц-ек с.мами, політ режимом, формою правління та формою держ устрою. Але незалежно від цього кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб'єктом міжн-прав відносин і, зокрема, МЕВ.

До ознак будь-якої держави слід віднести такі: 1) публічна влада; 2) держ суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) держ апарат; 5) податкова система; 6) право.

Правосуб’єктність держави: - міжн правоздатність - здатність мати права і обов’язки з МП, бути суб’єктом правовідносин; - міжн дієздатність - здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов’язки з МП.

Д як суб'єкт МП здійснює безпосередні зносини з іншими Д, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності МОрг в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, ек , екологічній, інформаційній, технічній, культурній і спортивній сферах .Незалежно від того, хто є конкретним учасником міжнародних економічних відносин, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов'язання,— в усіх випадках єдиним суб'єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб' єкт міжнародних відносин і відповідно МЕП наділена всім обсягом правоздатності. Вона, а не хто інший, несе відповідальність за виконання зобов'язань, які випливають з між нар договорів і угод. Винятком з цього правила є відносини, в яких юр особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Розглядаючи правовий статус держави як суб МЕП важливо звернути увагу на таку категорію як правосуд’єктн держави, яка має 2 прояви: міжн правоздатн і міжн дієздатн держави. Є ще деліктоздатність. Україна як держава є самостійним суб'єктом у здійсненні та регулюванні зовнішньоек відносин. Вона укладає необхідні міжнар-правові договори та угоди, бере участь у діяльності МЕО. Використовуючи свої права у МЕВ, вона намагається належним чином виконувати взяті на себе відповідно до договорів та угод зобов'язання.