2. Лівобережно-Дніпровська лісостепова провінція

Лівобережно-Дніпровський лісостеповий край займає широкі те рени Придніпровської низовини. Його природними межами на півночі й на півдні є відрізки меж лісостепу з мішанолісовими і степовими ландшафтами. Генетично і територіально край займає в основному Дніпровсько-Донецьку западину, поширює смугу півден­ного схилу Українського щита та південно-західний схил Вороні­зького кристалічного масиву. Кристалічний фундамент у западині знаходиться на глибинах від 1000 до 12 000 м. Западина виповнена товщею осадових відкладів від девону до антропогену. Схили запа­дини розбиті поперечними і повздовжніми розломами на ділянки з неоднаковим заляганням одновікових порід. Характерною особли­вістю природних умов западини є наявність у ній солянокупольних структур, які в сучасному рельєфі виступають як окремі "горби". Але загальні риси поверхні краю зумовлені ерозійно-акумулятив­ними процесами в долині Дніпра та ііого приток, діяльністю льодо­викових вод. У великій долині Дніпра виділяється широка заплава, значною мірою затоплена водосховищами. Над заплавою на 10— 15 м піднімається борова тераса, яка утворює ліві піщано-горбисті береги водосховищ, окремі її останці утворюють невеликі острови серед мілководдя. Абсолютні відмітки борової тераси становлять 120—128 м. Великі площі займає плоска друга надзаплавна тераса, складена з поверхні лесовими породами. її абсолютні відмітки ся­гають 140—150 м. На цій терасі утворилися водно-льодовикові прохідні долини, що простягаються паралельно руслу Дніпра, роз­винулися численні округлі зниження — блюдця, які заповнюються талими водами. У долині Середнього Дніпра виділяють також третій і четвертий терасові рівні. Добре виражена 40-м уступом долина Дніпра межує з Полтавською плоскохвилястою рівниною на неоге­нових і палеогенових відкладах.

Порівняно з височинним лісостеповим правобережжям Лівобереж­но-Дніпровський край характеризується більш континентальним і матом. При річній сумі сонячної радіації в 4340—4609 МДж/м² гічі юзабезпеченість вегетаційного періоду характеризується сумою и анератур 2600—2800 °С за період зі стійкою температурою вище іп С. Річні суми опадів змінюються від 550 мм на півночі до і 10 мм на півдні. Коефіцієнт зволоження змінюється відповідно від 1,9 до 1,3.

Із загальною рівнинністю поверхні краю пов'язана його загаль­на мала дренованість і незначна густота річкової мережі — 0,15 км/км². Рівнинний рельєф сприяв утворенню чорноземів ти-пініііх малогумусних, розвиткові лучно-чорноземних содово-солон-іаі ових ґрунтів, чорноземів солонцюватих, солонців. Крім рівнин-

ті поверхні, утворенню ґрунтів солончаково-солонцюватого ряду

і прпяло неглибоке залягання засолених ґрунтових вод.

Сучасна рослинність представлена широколистяно-сосновими і і мі новими лісами на борових терасах річок. Невеликі масиви дубо­вих лісів зустрічаються на Полтавській рівнині. У річкових доли­нах ростуть заплавні дубові та осокорові ліси, розвинулися заплавні ми пінні болота, лучні та лучно-галофільні рослинні угруповання.

У минулому Дніпровсько-Лівобережний край займали лучні сте-м и, а вздовж високих правих берегів річок існували широколистяно-іісові ландшафти. їх видові відмінності зумовлені значною протяж­ністю з півночі на південь, збільшенням у цьому напрямку засоле­ності ґрунтових вод і ґрунтів, різними умовами формування ланд­шафтів на Придніпровській терасовій низовині й Полтавській рівнині.

За відмінностями в просторовій ландшафтній структурі Лівобе-|ц жно-Дніпровський край поділяється на чотири ландшафтні області

Білет №42