1.Озеро-замкнена природна заглибина на поверхні суші, заповнена водою. Поділяються на тектонічні, льодовикові, загатні,карстові ,лиманні, дельтові.

На території України налічується близько 20 тис. озер, з них тільки 43 мають площу 10 км² і більше.

Дельтові-Ялпуг. Залишкові- Синевир.

Більшість озер розміщені в заплавах Дніпра, Десни, Припяті, та ін.. На узбережжі Чорного й Азовського морів є багато озер і закритих лиманів, серед них такі як, Сасик, Шагани, Алібей, Молочне. У степовій частині Криму є понад 50 солоних озер.Серед яких Сасик, Донузлав.

На пн.. є озера, що виникли в карстових зниженнях рельєфу. Найбільше з них-Свитязь, Пулемецьке.

Серед гірських озер найбільше- Синевир,глибина якого до 20 м.

Крім природних озер на Україні багато водосховищ.

Потреби господарського комплексу УКР. Зумовило необхідність будівництва великої кількості водосховищ. На території Укр. Нараховується 1157 водосховищ.

Вони знаходяться на таких річках як:Дніпро, Дністер, Пд.Буг, на річках Криму- Альмінське, Бахчисарайське, Сімферопольське. До головних водосховищ належать наступні. Київське на р. Дніпро, площа-922.Канівське також на р. Дніпро.Крременчуцьке- найбільше,площа водного дзеркала- 2252. Також є Печенізьке, яке знаходиться на р. Сіверський Дінець.Дніпровське, каховське, Дністровське-всі вони є на р. Дніпро.

2. Мале Полісся

Воно являє собою своєрідну природну область, що розташована між Волинською і Подільською височинами, від Рави-Руської на заході до Житомирського Полісся на сході, де з'єднується з ним у районі міст Славути і Шепетівки. Довжина Малого Полісся — по­над 300 км, а середня ширина 20—25 км, найвужча частина знахо­диться на південний захід від м. Острог. Північна межа області про­ходить поблизу населених пунктів (із заходу на схід): Белз — Чер-воноград — Берестечко — Козин — Верба — Буща — Острог — Крупець — Бачманівка. Мале Полісся добре виражене орографічно 276 нк зниження. Гологоро-Кременецьке пасмо з півдня обривається і рутим уступом висотою 150—180 м, Волинська височина — усту­пом 40—60 м.

У ландшафтній структурі Малого Полісся панують природ­нії територіальні комплекси поліського типу. В окремих місцях поширені лісостепові ландшафти. Походження Малого Полісся пов'язане з палеогеографічними умовами антропогену. Велике значення у формуванні рельєфу й антропогенних відкладів мала пильність текучих вод та водно-льодовикових потоків, розмива­ючу роль яких підсилили неотектонічні рухи. Поширені пере-нажно піски і супіски з галькою з кристалічних порід, яка, оче­видно, зносилася з Українського кристалічного щита. Під антро­погеном залягають крейдові відклади, які в окремих місцях зна­ходяться близько до поверхні, або відслонюються. Мале Полісся відрізняється від Волинського також деякими кліматичними по­казниками. Середні температури січня тут вищі й дорівнюють у І'аві-Руській -4,1 °С, Лопатині -4,2, Бродах -4,3 °С. Тут випадає більше опадів, особливо на південній межі, біля підніжжя Поділь­ської височини. У Бродах їх середньорічна кількість сягає 742 мм, І'аві-Руській — 720 мм.

У Малому Поліссі густа гідрографічна мережа. Тут протікають ріки Західний Буг, Рата, Стир, Іква, Вілія, Горинь та ін. Долини в них розширені, у багатьох місцях заболочені. В області своєрідний Ґрунтовий покрив. Значні площі займають дерново-підзолисті лучні, дерново-карбонатні (на крейдових відкладах), чорноземно-лучні Грунти.

У рослинному покриві переважають ліси, луки і болота, які за­ймають майже 60 % площі області. Основна деревна порода — со­сна, поширені також дуб, осика, береза, вільха, іноді граб.

У ландшафтній структурі панують поліські природно-територі-альні комплекси з домішками лісостепових. Серед поліських є місце­вості плоских і слабохвилястих зандрових, моренно-зандрових і зан-дрово-алювіальних рівнин із сирими борами і дубово-сосновими ліса­ми на дерново-слабопідзолистих ґрунтах. Місцевості слабохвилястих денудаційних рівнин на корі вивітрювання крейдових порід з дер­ново-карбонатними ґрунтами, місцями оглеєні, у комплексі із за­болоченими. Вони особливо поширені у межиріччі Західний Буг — ('тир. Заплавні лучно-болотні місцевості поширені в долинах Західного Бугу, Стиру, Ікви, Вілії та їхніх притоках. Ці місцевості, в основному, меліоровані й використовуються як сінокоси і пасовиська.

До природно-територіальних комплексів лісостепового типу на­лежать місцевості ерозійно-денудаційних пасом із сірими лісовими і чорноземоподібними ґрунтами на лесоподібних суглинках. Такі місцевості характерні'для пасмового Побужжя і мають вигляд па­сом, що простягаються із заходу на схід довжиною 15—22 км, ши­риною 3—4 км. Вони складені лесоподібними суглинками. А міжпас-мові зниження між ними мають долиноподібну форму шириною 0,5—2 км і зайняті дерново-глейовими лучно-глейовими, чорнозем­но-лучними ґрунтами і торфовищами.

У межах Малого Полісся знаходяться Волинський, Лешівський і Лопатинський заказники та інші природоохоронні об'єкти.

Білет 39