1.Заповідники

2.Лест і лесоподібні суглинки

1Природні заповідники — території або акваторії, які виділені для збереження й охорони типових чи унікальних природних комплексів і об'єктів. Вони є науково-дослідними установами, які досліджують природні комплекси та їх компоненти, природні процеси і явні ця, здійснюють їх моніторинг;; розробляють наукові основи та рекомендації з охорони природи. У межах природних заповідників господарська діяльність не проводиться. Заповідники є еталонами природи.

За Законом "Про природно-заповідний фонд України" вприрод них заповідниках забороняються:

— будівництво споруд, шляхів сполучення, об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розве¬дення вогнищ, влаштування місць відпочинку, геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, руйнування геологічних відслонень, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного режиму, застосування хімічних засобів, усі види лісо¬користування, заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їх оселення, гніздування;мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рос¬лин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науковообґрунтовану місткість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для використання в наукових дослідженнях.

В Україні створені та функціонують природні заповідники: Поліський, Рівненський, Розточчя, Канівський, Дніпровсько-Орільський, Медобори, Луганський, Український степовий, Єланецький степ, Опукський, Казантипський, Горганський, Ялтинський, Мис Мартьян, Карадазький, Кримський

2.Лесові грунти являються найбільш розповсюдженими покривними відкладами і займають біля 65% території України. Максимальна потужність лесових відкладів спостерігається в Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Одеській областях та в Криму. Менш потужні відклади зустрічаються на заході та сході України.

Лесові породи відносяться до грунтів специфічного складу та стану, які при підвищенні вологості та підтопленні територій поверхневими чи підземними водами різко ущільнюються, провокуючи значне просідання грунтів в основі фундаментів інженерних споруд, що може призвести до їх деформації або повного руйнування.

Лесові грунти зустрічаються яв в Луганській так і в Донецькій областях, але суцільного розповсюдження не мають. Це пов’язано з особливостями геологічної будови Донецького кряжу. Найбільш розповсюджені і найбільш вивчені лесові грунти в західній частині Донецької області.

На території Донецької області типові леси відсутні. А лесові грунти представлені переважно еолово–делювіальними суглинками, рідше супісками та лесоподібними грунтами елювіально–делювіального походження.

Крім того, в межах КальміуТорецької котловини зустрічаються лесовидні суглинки та елювіальна товща карбонових лесоподібних грунтів потужністю 3 м, які характеризуються I типом просідання.

Білет 63