1.Природно-заповідний фонд

2.Геоморфологічне районування

1.До природно-заповідного фонду України належать:

• природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

• штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом на листопад 2009 до його складу входять понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,% території держави. Це, зокрема, 17 природних та 4 біосферних заповідника, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища^]. Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15 %.

Заповідники Асканія-Нова», Дунайський біосферний заповідник, Карпатський біосферний заповідник,Закарпатська область,Чорноморський біосферний заповідник.

2. .Геоморфологічне районування полягає у виявленні та поділі території на геоморфологічні регіони за їх генетичними, мор­фологічними, орографічними та морфометричними просторо­вими відмінностями.

Основним принципом геоморфологічного районування є морфоге-нетичний, який враховує морфологію і гіпсометрію рельєфу, мор-фоструктури, походження, історію розвитку, вік і будову рельєфу.

Геоморфологічне районування є одним із методичних узагаль­нень знань про походження і будову рельєфу. Детальність і точність районування зумовлюються ступенем геоморфологічної вивченості території. Таксономічний ряд геоморфологічного районування України має таку послідовність: країна — провінція — область — район. Геомор­фологічна країна відповідає платформній чи геосинклінальній струк­турі, має помітні орографічні межі, їй властиві прояви певних екзоген­них процесів та неотектонічних рухів. Територія України займає час­тину трьох геоморфологічних країн: Східно-Європейської полігенної рівнини, Карпатської гірської і Кавказько-Кримської гірської. Геомор­фологічна провінція виділяється як частина країни і відповідає мор-фоструктурам нижчого порядку. Вони відрізняються геологічною бу­довою, інтенсивністю і проявом геоморфологічних процесів. Геоморфо­логічна область — частина провінції, що характеризується єдністю морфоскульптурних і морфоструктурних рис і відповідає одній чи декільком геологічним структурам; останні мають однакову інтен­сивність рухів земної кори і характеризуються певними генетично зумовленими екзогенними процесами. У межах областей виокремлю­ються геоморфологічні райони, у межах яких переважає один генетич­ний тип рельєфу, один із видів рельєфоутворюючих процесів. Межі геоморфологічних районів враховують при виділенні видів ландшафтів, фізико-географічних районів. Найбільший внесок в обґрун­тування геоморфологічного районування України зробили: В. Бондар-чук, Ю. Грубрін, В. Палієнко, І. Рослий, І. Соколовський, П. Цись.

Білет 60