2. Лісостеп.

Лісостепова зона простягається на схід від широколистянолісо-иііі іони до західних відрогів Середньоруської височини. її північна и рожа звивиста, але добре простежується за суцільним поширен­ні! м північнолісостепових ландшафтів, індикаторами яких служать . 11 н лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, сформовані на лесових по­їм, і.і.ч. У північну частину лісостепу по долинах річок, давніх улого-и 1111 л х стоку проникають мішанолісові ландшафти.

Південна межа лісостепу проходить по лінії таких населених и\ нктів: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Пер­ши травневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам'янку, ¹ іп\т|ірієвку, вздовж р. Ворскла на Кобеляки, Нові Санжари, на північ пі і Краснограда, через Балаклію, вздовж р. Оскіл до території Росії. Нона простежується по лінії суцільного поширення чорноземів гли­боких середньогумусних, характерних для південнолісостепових інндшафтів. У цих межах знаходяться Вінницька, Черкаська, Полтав-■ і.ка і Харківська області, південна частина Львівської, Волинської, І'піііенської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більша частина (Сумської, північ Одеської і Кіровоградської областей.

1 Іе зона інтенсивного сільськогосподарського виробництва, урбані-іації на базі промисловості, великих територіально-виробничих ком-м тексів, переважного розвитку літніх видів оздоровчого і пізнаваль о відпочинку.

Формування і розвиток лісостепових ландшафтів зумовлені оп­тимальним балансом тепла і вологи, виявляються в тому, що випа­ровування вологи за вегетаційний період рослин майже дорівнює і і іькості атмосферних опадів, що випали, практично повсюдно по­ширені лесові відклади.

Своєрідність природи лісостепової зони — у поєднанні в її ме-ісах різних типів ландшафтів, розвинутих в однакових кліматич­них умовах: 1) широколистянолісових із сірими і темно-сірими лісо вими ґрунтами, що утворилися на її підвищеннях, високих схилах лівих приток Дніпра; 2) власне лісостепових з чорноземами опід­золеними і реградованими, які представлені фрагментарно збереже­ними широколистяними лісами, що виділяються на тлі сільсько­господарських угідь; 3) лучно-степових з чорноземами типовими (глибокими, лучно-чорноземними ґрунтами, цілком перетвореними в орні угіддя). У річкових долинах поширені лучні й болотні ланд­шафти, які займають порівняно з попередніми меншу площу.

Лісостеповий тип ландшафту почав формуватися вже в неогені. Це було пов'язано перш за все з посиленням континентальності клімату, що зумовило зміну колишніх тропічних і субтропічних лісів саванами. Пізніше, у зв'язку з похолоданням клімату, савани (тропічний лісостеп) еволюціонували і перетворились у лісостепові ландшафти помірних широт. Сучасна їх структура визначилась в основному історією розвитку території в антропогені. Лісостепові ландшафти значно змінили свій вигляд за історичний час у процесі їх господарського використання.

Первинні ліси і лучні степи збереглися мало. Залісеність зони становить у середньому 12,5 %. Орні землі займають близько 70— 80 % площі сільськогосподарських угідь, де переважають посіви ози­мої пшениці й цукрового буряку. Лісостепові ландшафти сформу­вались на повсюдно поширених лесових породах, що легко підда­ються розмиву дощовими і талими водами. Тому характерною ри­сою лісових ландшафтів є широкий розвиток балок і ярів, особливо на підвищеннях і крутих берегах річок.

Зі значними розмірами лісостепової зони пов'язана різноманітність властивостей природних компонентів ландшафтів, регіональні відміни в їх структурі, характері господарського використання.

Різноманітні рельєф цієї зони і процеси, що його формують. Великими орографічними одиницями є на заході східна і південно-східна частина Подільської височини, Придніпровська височина, а на сході — відроги Середньоруської височини. На лівобережжі великий простір займають Придніпровська низовина з широки­ми терасами Дніпра, Полтавська рівнина. Височини приурочені до позитивних, низини — до від'ємних тектонічних структур. Так Придніпровська височина приурочена до Українського щита, Придніпровська низовина знаходиться в межах Дніпровсько-Доне­цької тектонічної западини. Знижені західні відроги Середньо-руської височини приурочені до схилу Воронезького масиву. З Приуроченістю орографічних одиниць до певних тектонічних і іруктур пов'язані різноманітність корінної основи лісостепових пі ішафтів, значні коливання гіпсометричних рівнів, що зумов-

нластиву європейському лісостепу вертикальну диференціа-

ландшафтів.

V формуванні основних ландшафтних рис лісостепової зони ве­ни, а роль належить ерозійно-акумулятивній морфоскульптурі, в і норенні якої важливе місце належить процесам площинної і гли-пинної ерозії, зсувним і просадочним процесам, акумуляції, розвине­ному в окремих районах карсту.

У характері функціонування, динаміки і стану лісостепових ланд­шафтів виявляється вплив кліматичних умов, особливо помітний у і -. і дній і східній частинах лісостепу, в зв'язку з її значною про-і і іиістю з півночі на південь, що зумовлює зміну балансу вологи з позитивного на нейтральний біля південної межі зони. Помітні та-і " к радіаційні й теплові відміни всередині лісостепової зони. Це ииявляється в тому, що середні багаторічні значення сумарної радіа­ни за рік змінюється від 4000 МДж/см² на півночі до 4400 — на півдні, а радіаційного балансу — відповідно від 1880 до 1850 МДж/м².

З радіаційними умовами й особливостями циркуляції повітря­них мас пов'язаний і розподіл температур повітря, які влітку по­мию знижуються з південного сходу на північний захід. Середня і імпература липня на північному заході зони досягає +18 °С, мідпищуючись на південь до +22 °С. Середні температури січня -' . 8 °С, при абсолютному мінімумі на сході -36 °С.

Тривалість періоду із середньодобовими температурами від +5 і" 15 °С становить на заході 100—110 днів, у районі Києва— 90, а пі Лівобережжі Дніпра — від 80 до 90 днів. Важливо зазначити часті весняні й осінні заморозки. Період без заморозків на поверхні і рунту продовжується 135—140 днів.

Річна кількість опадів коливається від 575—550 мм на заході, у межах центральної частини зони спостерігається її зменшення до 500 мм, а на сході — до 475 мм. Найбільша кількість опадів (65— 76%) випадає з квітня по вересень. Типовий зливовий характер ініадів, особливо в південній частині зони. Найбільш часті зливи в червні — липні, інколи вони дають до 175 мм за добу, інтенсивність їх сягає 5 мм/хв. Коефіцієнт зволоження коливається в межах від ',() на півночі, у Вінниці — 1,8, а на південь зменшується до 1,4— 1,2.

­

Білет№45