Стаття 5. Законодавство України про поведінку державного службовця

Законодавство України про поведінку державних службовців базується на Конституції України і включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до нього.

Якщо міжнародним договором України, згоду на обов'язковість дії якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Кодексі, застосовуються правила міжнародного договору.

Акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийняті у межах їх повноважень, що не суперечать законодавству України, також є на відповідній території обов'язковими до виконання державними службовцями будь-якого органу державної влади.

Розділ іі Загальні обов'язки державних службовців

Стаття 6. Сумлінна службова поведінка

Державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов'язки, проявляти ініціативу і творчі здібності, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи.

Сумлінною службовою поведінкою визнається така поведінка, яка забезпечує найефективніше виконання державним службовцем своїх посадових обов'язків в інтересах фізичних та юридичних осіб, суспільства і держави.

Державний службовець зобов'язаний своєчасно і точно виконувати рішення органів державної влади чи посадових осіб, розпорядження і вказівки своїх керівників.

Державний службовець зобов'язаний підтримувати і зміцнювати довіру фізичних і юридичних осіб до своєї професійної діяльності, до органів державної влади й місцевого самоврядування.

Стаття 7. Професіоналізм

Державний службовець зобов'язаний виконувати свої повноваження на високому професійному рівні. При виконанні своїх повноважень державний службовець має забезпечувати, щоб матеріальні та фінансові ресурси, які йому доручені, використовувались раціонально, ефективно та економно.

Державний службовець повинен постійно поліпшувати стан відповідності своїх умінь, знань і навичок функціям та завданням займаної посади, підвищувати свій професійний, інтелектуальний та культурний рівень за освітньо-професійними програмами та шляхом самоосвіти.

Державний службовець повинен діяти в межах повноважень, встановлених законами та іншими нормативними правовими актами України.

Державному службовцеві забороняється виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).

Державний службовець зобов'язаний утримуватися від виконання іншої дозволеної законом роботи, якщо вона заважає йому належним чином виконувати свої повноваження або якій він повинен приділяти увагу протягом свого робочого часу.

Стаття 8. Лояльність

Державний службовець зобов'язаний утримуватися від публічних висловлювань, міркувань та оцінок щодо діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, їх керівників, посадових осіб, за винятком випадків, коли це входить до його посадових обов'язків.

Державний службовець зобов'язаний уникати ситуацій, здатних завдати шкоди його репутації та авторитету органів державної влади й місцевого самоврядування.

Державний службовець зобов'язаний дотримуватись правил публічних виступів, що встановлені в органах державної влади.

Державному службовцеві забороняється отримувати без письмового дозволу уповноваженої на те посадової особи органу державної влади, в якому вона працює, нагороди, премії, почесні і спеціальні звання (за винятком нагород, премій у галузі науки та техніки й наукових звань) від іноземних держав і міжнародних організацій, політичних партій, інших громадських об'єднань, релігійних організацій, якщо до його посадових обов'язків входить взаємодія з ними.

Стаття 9. Громадська довіра

Державний службовець зобов'язаний зміцнювати авторитет України, органів державної влади й місцевого самоврядування, державної служби, служби в органах місцевого самоврядування та свою власну репутацію.

Державний службовець зобов'язаний усувати наслідки порушення ним правил сумлінної поведінки, у тому числі вживати заходів з відновлення громадської довіри.

Стаття 10. Відкритість та гласність

Всі громадяни України, юридичні особи відповідно до Закону України “Про інформацію” мають право на оперативне одержання через засоби масової інформації публічно поширюваної інформації про діяльність державних органів та їх посадових осіб, а також інших відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв'ю.

Стаття 11. Пріоритет прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина

Державний службовець зобов'язаний виходити з того, що визнання, дотримання й захист прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина становлять зміст діяльності державних органів та посадових осіб цих органів.

Державний службовець має з належною повагою ставитись до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях або іншим чином поводитися таким чином, що дискредитує орган державної влади або ганьбить репутацію державного службовця, допускатися рішень і дій (бездіяльності), що утискують права, свободи і законні інтереси громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб або здатні завдати шкоди їх честі, гідності і діловій репутації.

Державний службовець зобов'язаний забезпечити конфіденційність інформації, що стосується приватного життя, честі й гідності громадян та яка стала йому відома у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.