3. Сутність та особливості професійної діяльності державного службовця

Зміст етики державних службовців зумовлений сутністю і змістом

професійної діяльності, яка визначена через організаційно-розпорядчі та

консультативно-дорадчі функції в системі органів виконавчої влади [119].

Така діяльність називається адміністративною, вона включає участь у

підготовці, прийнятті та виконанні державних управлінських рішень.

Поняття „адміністрування", як відомо, вживається у двох значеннях:

1) управління, завідування; 2) формально-бюрократичне управління, яке

здійснюється виключно через накази і розпорядження, командування,

ігнорування тих, кому належить ці розпорядження виконувати [357, c. 4].

Особливістю адміністративної діяльності є те, що вона реалізується у

специфічних відносинах, ознакою яких є нерівність сторін. Причому

підлеглість в адміністративних відносинах має не лише організаційну, а й

правову основу - тут діє пріоритет органу державної влади. Це означає, що

одна сторона - суб'єкт державного управління - для вирішення певного

кола проблем наділяється повноваженнями, яких інша сторона не має, або

вони недостатні для самостійного вирішення завдань. У цьому значенні

адміністративні відносини мають розпорядчий характер: рішення органу

влади не залежить від згоди іншої сторони, оскільки цей орган, його

посадові особи діють на підставі закону. Проте підпорядкування в таких

відносинах може досягатися різними способами і на різній основі: воно

може бути добровільним, якщо інтереси керуючої і підлеглої сторін

збігаються, або примусовими, коли вони суттєво різняться.

Сенс адміністративної діяльності полягає в об'єднанні праці групи людей (колективів) для досягнення спільної мети і підтримуванні певного порядку в їх спільній діяльності. Організаційним ефектом належно організованої спільної праці є додатковий позитивний - синергетичний результат. Його досягнення, як і в разі „добровільного підпорядкування", забезпечує побудова спільної діяльності на засадах професійної етики.

Названі особливості професійної діяльності державних службовців

зумовлюють специфічну роль професійної етики у її здійсненні: вона є

невід'ємною складовою цієї діяльності, починаючи з теоретичного

обгрунтування гуманності мети і завдань, організаційно-правового

забезпечення їх практичного виконання, наукового обгрунтування рішення

щодо ефективних шляхів реалізації, належного ресурсного забезпечення,

організації спільної діяльності з виконання функцій, її контролю аж до

оцінювання результатів і наслідків з моральної точки зору. Це означає, що

етика державних службовців органічно взаємодіє з іншими регуляторами:

її норми й принципи спрямовані на ті ж цілі, що й вимоги нормативно-

правової бази державної служби, організації і технології управлінської

діяльності. Її регулятивна особливість полягає в тому, що вона забезпечує

управлінській діяльності гуманістичні засади, ставлячи людину в її центр

як „міру всіх речей". Саме такий тип державного управління отримав

сьогодні назву „м'якого", гуманістичного, інтерактивного, який своїм наслідком має суспільство як „комунікативну спільноту".

У сучасній науковій літературі етика державного службовця

найчастіше визначається як сукупність моральних правил поведінки, за

допомогою яких можна оцінити його діяльність з погляду таких цінностей,

як справедливість, чесність, совість, гідність, людяність, чуйність тощо.

Низка визначень містять окремі специфічні вимоги до етики державного службовця, зумовлені їх статусом: непідкупність, вірність

державі й закону. Змістова характеристика етики державного службовця обмежується, як правило, одним-двома компонентами етичної системи професійної діяльності, найчастіше сукупністю цінностей і норм. "...Виробнича етика службовця визначає мету, до якої він має прагнути, які державні інтереси охороняти, ієрархію цінностей, привілеїв і благ, що дозволяє формувати доброзичливу громадську думку". Аналіз наявних визначень свідчить про домінування ціннісно-нормативного підходу до цього феномена, який трактує його як форму моральної свідомості. На дану обставину звертають увагу й інші дослідники, зазначаючи, що „моральнісний вимір державної служби - це моральні аспекти не лише свідомості, але й діяльності та взаємин у цій професійній сфері". Проте у названих підходах не розкривається особистісний чинник етичної поведінки, службовій етиці якості зовнішнього регулятора.

У літературі не розрізняються поняття "етика державної служби" та "етика державного службовця". Тому сформулюємо їх робочі визначення.

Етика державної служби - це різновид професійно-інституційної етики,

яка досліджує стан професійної моралі і проблеми її функціонування:

систему цінностей, норм, характер відносин і моральні засади діяльності, культуру та інститути даної професійної групи, які забезпечують гуманність, професіоналізм і доброчесність державних службовців у їх служінні громадянину, суспільству, державі. Етика державного службовця характеризує професійну моральну свідомість і самосвідомість, спосіб мислення та особливості поведінки, що відповідають критеріям загальнолюдської моралі, суспільним цінностям, спеціальним професійним моральним вимогам і сенсожиттєвим цілям службовця та забезпечують належне виконання ним морального обов'язку.

Об'єктом етики державних службовців є професійна мораль,

предметом - закономірності й шляхи формування та функціонування.

Мету етики державних службовців можна визначити як забезпечення і

підтримку суспільно схвалюваної гуманізованої професійної діяльності,

спрямованої на забезпечення прав і свобод, потреб та інтересів

громадянина, суспільства, держави, а також формування гуманних

суспільних відносин, які забезпечують інтеграцію суспільства в єдину

спільноту. Її основними завданнями є: формування професійної моральної

свідомості (й самосвідомості як її компонента) державних службовців,

досвіду гармоніювання службових відносин та доброчесної професійної

діяльності шляхом сенсожиттєвої самореалізації; утвердження моральних

засад організаційної культури, яка забезпечує моральну соціалізацію;

цілісну мотивацію (інституційну, організаційно-практичну та

сенсожиттєву) і моральне стимулювання праці державних службовців.

Аналіз професійної моралі службової діяльності будемо здійснювати

з допомогою категорій етики. Специфіка етики державних службовців у

категоріальному визначенні має такі ознаки:

 особливості категорій етики державних службовців

співвідносяться із загальними етичними категоріями як одиничне

та загальне;

 категорії етики державних службовців відображають професійну

діяльність і суспільні явища крізь призму гуманістичного

ставлення до людини, громадянина як до найвищої цінності

суспільства;

 регулюючи професійні відносини, категорії професійної етики

відтворюють їх координаційно-субординаційний характер;

 категорії етики державних службовців зафіксовані не лише в

нормах, принципах моралі, кодексах етики, вони мають і

нормативно-правове закріплення.