5. Етапи ліквідаційної процедури.

Під ліквідацією розуміється припинення суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Етапи ліквідаційної процедури:

1. Прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора;

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції.

строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань.

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій.

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними.

скасовується арешт, накладений на майно боржника, Накладення нових арештів не допускається;

припиняються повноваження органів управління банкрута, керівник банкрута звільняється з роботи, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

2) Призначення господарським судом за клопотанням ліквідатора членів ліквідаційної комісії;

У постанові господарський суд призначає ліквідатора банкрута з числа арбітражних керуючих.

За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії.

3) Здійснення ліквідатором та членами ліквідаційної комісії наданих їм повноважень;

- визначення ліквідаційної маси;

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов’язковому зберіганню;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів,

веде реєстр вимог кредиторів;….

4) оплата праці, винагорода, відшкодування витрат арбітражному керуючому та іншим особам, залученим до процедур банкрутства;

5) виявлення та оцінювання ліквідаційної маси;

6) продаж майна банкрута ліквідатором на відкритих, закритих торгах чи на конкурсі (аукціоні);

продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону;

продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

- укладення договору купівлі-продажу майна банкрута між ліквідатором і покупцем;

7) задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, установленої законодавством;

8) подання ліквідатором до господарського суду звіту і ліквідаційного балансу;

2-га р. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

9) винесення господарським судом ухвали про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу;

10) повідомлення ліквідатором державного органу з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури;

11) винесення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи — банкрута;

12) виключення юридичного особи-банкрута з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Для деяких категорій суб'єктів підприємництва Законом встановлені особливості банкрутства. До їхнього числа відносяться: містоутворюючі підприємства; особливо небезпечні підприємства; сільськогосподарські підприємства; страховики; професійні учасники ринку цінних паперів; селянські (фермерські) господарства; відсутні боржники; громадяни.

6. ЗА ЯКИМИ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ МАЙНО ЗАКРІПЛЯЄТЬСЯ НА ПРАВІ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ?

Право оперативного управління (ст. 137 ГК України) також с похідним від права власності, але ще більш обмеженим, ніж право господарського відання. Суб'єкт права оперативного управління може володіти, користуватися і розпоряджатися закріпленим за ним майном лише за його цільовим призначенням, самостійно розпоряджаючись закріпленими за ним коштами (державні установи) та іншим майном, крім основних фондів (казенне підприємство). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і мас право вилучати у такого суб'єкта надлишкове майно, а також майно, що використовується ним не за призначенням (ч. 2 ст. 137 ГК). Цей правовий титул використовується щодо казенних підприємств (ч. З ст. 73, ч. З ст. 76 ГК України), унітарних некомерційних підприємств (ч. З ст. 78 ГК України), а також щодо унітарних некомерційних підприємств, які створюються господарськими товариствами, кооперативами, громадськими та релігійними організаціями, громадянами.

7. КРЕДИТОРИ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ КРЕДИТОРІВ. + (КОНСПЕКТ)

2-га ред.. кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

3-тя.. кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

2-га Форми організації кредиторів. Стаття 16. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів

1. Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

3. Збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.

5. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

вибори членів комітету кредиторів;

визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;

6. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб.Вибори комітету кредиторів проводяться за списком відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті.

8. До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

вибори голови комітету;

скликання зборів кредиторів;

підготовку та укладення мирової угоди;

внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

інші питання, передбачені цим Законом.

У роботі комітету має право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю та при необхідності представник органу, уповноваженого управляти майном боржника, представник органу місцевого самоврядування.

3-тя +забезпечений кредитор