41.Лінгвістична експертиза нормативно-правового акта.

Лінгвістична експертиза нормативно-правового акта - це систематизовані знання з питань законодавчої регламентації особливостей функціонування різних мов і варіантів однієї мови, засоби мови, що використовуються для створення юридичних текстів, української юридичної термінології тощо.

Основним предметом лінгвістичної процедури слугує законодавчий текст, його термінологічні, семантичні, граматичні та мовностилістичні параметри. Законодавчий текст повинен демонструвати зразкове літературне мовлення, високу нормативно-правову якість тексту, поняттєво-термінологічну узгодженість із чинним законодавством та мовностилістичну досконалість.

Юрлінгвісти-експерти мають надати належну оцінку усього спектру мовних засобів і прийомів законодавця відповідно до змісту, структури і специфіки жанру законодавчого акта, висловити свої рекомендації щодо виявлених помилок і недоліків, запропонувати оптимальні варіанти добору мовних засобів у формі редакторської правки, яка надалі має узгоджуватись із експертами-правниками.

Ураховуючи досвід інших країн (зокрема РФ), лінгвістична експертиза як самостійна процедура у законодавчому процесі має здійснюватися паралельно і нарівні з правовою експертизою на стадії підготовки законопроекту до другого читання.

Експертні дослідження здійснюються за допомогою сучасних методів лінгвістичного аналізу законодавчого матеріалу, найчастіше шляхом синтезу та комбінування традиційних, класичних наукових методів із новими, формалізованими методами. Серед них: стилістичний експеримент, тезаурування, моделювання та ін. Останні передбачають розроблення спеціальних комп’ютерних програм і створення ефективних робочих прийомів, які дозволятимуть достатньо швидко опрацьовувати значні обсяги законодавчого матеріалу. Усе це потребує використання широкого спектра знань із галузей правознавства, юридичної техніки, лінгвістики, інформатики, логіки, герменевтики тощо.

Класифікацію лінгвістичних експертиз за формальним параметром

За формальним параметром лінгвістичні ( і не тільки власне лінгвістичні ) експертизи поділяють на дві групи:

• офіційні;

• неофіційні (ініціативні).

Класифікація експертиз за кількістю експертів

Типи експертиз за кількістю експертів:

• одноосібні (некомісійні);

• багатоосібні (комісійні).

Класифікація експертиз за об’єктом дослідження

Типи лінгвістичних експертиз за об’єктом дослідження:

• лінгвістична експертиза законопроектів;

• лінгвістична експертиза конфліктних текстів (у документаційних та інформаційних спорах).

Класифікація експертиз за метою проведення

Типи лінгвістичних експертиз за метою проведення:

• лінгвістична експертиза проведена на замовлення;

• лінгвістична експертиза проведена з метою наукового дослідження;

• лінгвістична експертиза проведена із довільними цілями.

42.Мовні вимоги про створення правозастосувальних актів.

Застосування правових норм — це організаційно-правова діяльність компетентних органів, уповноважених на це громадських об 'єднань або їх службових осіб, яка полягає у встановленні піднормативних формально обоє 'язкових індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб'єктів з метою створення умов, необхідних для реалізації ними таких норм .

Соціальна сутність правозастосувальної діяльності — встановлення (або зміна чи припинення) зв'язків (взаємин, відносин) між тими суб'єктами права, котрі мають реалізувати юридичну норму.

Коли йдеться про письмову форму правозастосувального рішення, яка є якраз найбільш поширеною у професійній юридичній роботі, на стадії, що розглядається, слід дотримуватись певних вимог щодо його документування. Письмовий право-застосувальний акт має включати, зазвичай, такі частини й елементи («реквізити»):

1) вступна частина (назва акта — наказ, розпорядження, ухвала, рішення, вирок тощо; назва правозастосувального органу; місце і дата прийняггя акта);

2) констатуюча частина (опис, характеристика встановлених у справі юридичне значущих фактів, а також, у разі потреби, посилання на джерела, докази, які їх підтверджують);

3) мотивувальна частина (посилання на правову норму, відповідно до якої факти піддано певній юридичній кваліфікації, обгрунтування саме такої їх юридичної оцінки);

4) резолютивна частина (виклад владного правила поведінки індивідуального характеру, тобто взаємних юридичних прав і обов'язків персоніфікованих суб'єктів, які теж мають бути тут же визначені, вказані).

Підпис відповідної посадової особи (або декількох таких осіб) теж є обов'язковим реквізитом письмового правозастосувального акта.