3. Види юридичних термінів.

Класифікація термінів − це їх розподіл за узагальненими ознаками спорідненості та відмінності.

1) За походженням:

- терміни, створені засобами власної (української) мови: вирок, дізнавач, викривальний доказ, суддя, слідчий розшук, притягнення;

- запозичені (іншомовного походження) (наприклад, муніципальний, апеляція, криміналістика, ордер на арешт, оперативний орган, експертиза);

- “зконструйовані” з власних і запозичених складників (наприклад, безапеляційний вирок, презумпція вини, кваліфікований злочин, ордер на обшук).

2) За значенням:

- терміни, що позначають абстрактні поняття (наприклад, ліквідність – здатність своєчасно виплачувати боргові зобов’язання; регрес – право особи, яка виконувала зобов’язання ін. особи, пред’являти до неї зворотну вимогу про повернення витрат);

- терміни, що позначають конкретні поняття про особи, предмети, речовини тощо (наприклад, адвокат- особа, яка надає юридичну допомогу населенню, установам, підприємствам і організаціям порадами)

3) За галуззю використання:

- загальнонаукові (загальновживані) – це найменування предметів, якостей, ознак,дій, які набули значного поширення і однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових паперах, законодавстві тощо. Наприклад: документ – 1) діловий папір, що підтверджує будь-який факт або право на щось; складений відповідно до вимог закону акт, що посвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту, заповіт);

- міжгалузеві – терміни, що мають невелику продуктивність і вільно використовуються в різних галузях наукових знань (лінгво-юридичні: термін, дефініція, поняття).

- вузькоспеціальні (спеціальні) – позначають поняття, які відображають специфіку певної галузі науки: юридичні спеціальні терміни, відповідно, позначають поняття, що відображають специфіку державно-правових явищ: позов, правовідносини, юридична особа, речовий доказ, дізнання.

4) За структурою:

- прості (однослівні): розшук, покарання, звільнення, прокурор;

- складні (композити): співвідповідач, співучасть, правопорушення;

- складені або багатокомпонентні (словосполучення): мотивування судового вироку, судово-медична експертиза, таємниця судової наради, теорія доказів — за підрахунками науковців, такі терміни складають 70 % від загальної кількості, зокрема, структурним ядром сучасної юридичної термінології є двокомпонентні терміни, утворені за моделлю “прикметник + іменник”: кримінальний позов, неповнолітній злочинець.

5) За семантикою:

- однозначні: податок на додану вартість, договір факторингу;

- багатозначні: право, держава;

6) За лінгвістичними показниками (характером смислових відношень між лексичними одиницями):

- Родо-видові відношення (юрист – адвокат).

- Синонімічні (правознавство – юриспруденція, кримінальний – карний).

- Антонімічні (обвинувачення – захист, законно – незаконно).

4. Способи творення юридичних термінів (вторинна номінація, морфологічний, синтаксичний, запозичення).

Терміни української мови утворюються такими основними способами:

1. Вторинна номінація - це такий спосіб термінотворення, при якому слово літературної мови набуває ознак терміну і позначає поняття певної предметної галузі. Наприклад, слово «суд» − слово літературної мови, яке в межах юридичної науки позначає орган правосуддя, тоді я к поза межами юридичної науки слово суд має ще й інші значення (суд Божий, розсуд, оцінка та ін.)

2. Словотвірний - утворення термінів за допомоги префіксів (надвиробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складанням слів і основ (адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (СЕЗ - спеціальні економічні зони).

3. Морфологічний спосіб полягає у термінотворенні за допомогою зміни частин слова. Він має декілька підвидів.

Це афіксація (заволодіння, правник, підсудність), безсуфіксний (розшук), словоскладання (судоустрій), змішаний (законодавство).

Серед юридичних термінів і номенклатурних назв усе більшого поширення набувають скорочені форми абревіатури. Тенденцію до лаконічності термінології реалізують також терміни, утворені шляхом субстантивації (прикметник іменник): затриманий, оперуповноважений, підсудний, потерпілий, слідчий.

4. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, бюргшафт, дисиміляція.

Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення. За структурними моделями терміни переділяють на:

- однокомпонентні, терміни, наприклад: паритет, резолюція, субстрат, паралінгвістика.

- двокомпонентні терміни - май часті ше це словосполучення іменник + іменник, наприклад: ректифікація кордону, стратегія спічкування, дискурс культури, універсамі культури; або прикметник + іменник, наприклад: унітарна держава, цивільна відповідачьність;

- трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники:

а) прикметник + прикметник + іменник, наприклад: щілинні приголосні звуки, вільна економічна зона, центральна виборча комісія;

б) прикметник + іменник + іменник, наприклад: структурний тип речення, адитивний синтез кольору, маскультурний код мови, пасивний словник мовця;

в) іменник + прикметник + іменник, наприклад: форма релігійного світогляду, речення з однорідними членами, ревізія міжнародного договору, теорія лінгвістичної відносності;

г) іменник + іменник + іменник, наприклад: категорія числа іменника, позолота обрізів видання;