14. Визначте причини, хронологічні межі та наслідки Руїни 60 - 80-х рр. Хvii ст.

60-80-ті роки ввійшли в історію як "доба Руїни", початком якої стало усунення восени 1657 року Ю.Хмельницького від влади і Виговський з помічниками здійснили державний переворот. Виговський був діячем українського козацтва, походив шляхетного православного роду, закінчив Київсько-Магелянську колегію. Був соратником Б.Хмельницького, згодом добився гетьманської булави, вів війну проти москальства, у 1659 році був усунений від гетьманства і перейшов до польської державної служби, у 1664 році був звинувачений у зраді і розстріляний. Після визнання гетьманом Виговського, він розпочав активну державну діяльність, веде зовнішню економічну політику, поновлює відносини з Кримом, веде переговори зі Швецією, просить у Варшави та Москви зберегти автономію України і втриматися при владі. Усуває монархічну модель управління і покладає принципи алігахічної республіки. Проти нього виступають народні маси, які намагаються повернути козацькі вольності. Починається повстання, яке охоплює Полтавський полк і Запорожжя. З'являються нові претенденти на гетьманське місце. Виговський перемагає у братовбивчому повстанні ціною смерті 50 тисяч українців. Боячись війни з Росією укладає Гадяцький договір з Полькою, і стає третім членом Речі Посполитої. У відповідь російський цар Олексій Михайлович оголошує Виговського зрадником і направляє військо на Україну, але Виговський перемагає у вирішальній битві, але гетьману не вдалося скористатися наслідками своєї перемоги і у жовтні 1659 року зрікається булави. До влади повертається Ю.Хмельницький, але вже у січні 1663 році розуміючи свою неспроможність зрікається булави. Починається розкол України за територіальною ознакою, починається відокремлення Правобережжя з гетьманом Дорошенко від Лівобережжя з гетьманом Брюховетським. Дорошенко починає Андрусівське перемірся між Польщею та Росією, по якому Лівобережжя закріплювалося за Росією, а Правобережжя за Польщею, а Запоріжжя було під владою обох країн. Намагаючись витіснити поляків він спирається на підтримку татар. У 1668 році після вбивства козаками Бруховетського, Дорошенко оголошують гетьманом всієї України. Він посилює про турецьку орієнтацію і починає воювати проти Польщі, Туреччина прагне перетворити Україну на безправного васала. Авторитет гетьмана слабшає, його покидають соратники і у 1676 році він складає повноваження, а всі сподівання на об’єднання України гинуть.

15. Зазначте причини та наслідки протурецького виступу Дорошенка

Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, відчуваючи за спи¬ною підтримку могутньої держави, П, Дорошенко разом з війсь¬ком переходить на лівий, берег Дніпра \ після вбивства козаками і. Брюховецького І668 р. його проголошено гетьманом усієї Укра¬їни. Мети було досягнуто, але цей успіх не вдалося закріпити -надовго, оскільки він був наслідком складних політичних комбі¬націй і майстерного балансування П. Дорошенка як у внутріш¬ній, так і в зовнішній політиці. Зведена гетьманом будова мала надзвичайно слабку конструкцію і достатньо було вийняти бодай одну цеглину з її фундаменту, щоб вона похитнулася, чим і ско¬ристалися вороги. Спочатку польська воєнна активність змусила гетьмана, залишивши Лівобережжя, поспішати на правий берег Дніпра. У цей час не зацікавлені у зміцненні української держав¬ності татари підтримали претензії на гетьманську булаву П. Су-ховія, якого висунуло Запорожжя. Ситуацію ще більше усклад¬нив наступ російських військ, внаслідок якого значна частина лівобережної старшини на чолі з наказним гетьманом Д. Мно¬гогрішним змушена була визнати верховенство царя. Аналізуючи перебіг подій у цей час, один із сучасних дослідників пише: "Між собою українці воюють, здається, з більшим завзяттям, як із чу¬жинцями, котрі приходять на їхню землю й успішно її грабують, плюндрують та поневолюють".

За тих обставин П. Дорошенко посилює протурецьку орієнта¬цію. Корсунська генеральна старшинська рада (березень 1669 р.) погоджується на офіційне прийняття турецького протекторату, хоча і відмовляється від принесення присяги турецькому султа¬нові. Влітку 1672 р. Оттоманська Порта розпочала воєнні дії проти Польщі, Правобережна Україна знову стала театром во¬єнних дій, а П. Дорошенко змушений був виступити на турець¬кому боці. Від перемоги Туреччини гетьман майже нічого не виграв, адже відповідно до Бучачського мирного договору, Порта отримала Подільське воєводство, а.за ним визнавалася терито¬рія "у старих кордонах". Більше того, Туреччина дедалі напо¬легливіше прагне перетворити Україну на безправного васала. Наприкінці 1672 р. Порта вимагає від гетьмана руйнації усіх фортець, за винятком Чигирина, сплати данигіи, роззброєння населення.

Авторитет гетьмана слабшає, він втрачає підтримку мас, оскільки мусив виступати союзником турків та татар, які нещад¬но плюндрували Україну. У середині 1675 р. ситуація стає кри¬тичною: спроби дійти згоди з Росією та відмовитися від проту-рецької орієнтації закінчуються безрезультатно, гетьмана поки-дають один за одним його соратники, родичі і навіть його надій¬на опора — сердюцькі збройні формування. До того ж помирає його радник та найближчий друг митрополит Й. Тукальський. Перебуваючи у безвихідному становищі, П. Дорошенко у вересні 1676 р. приймає рішення скласти гетьманські повноваження і "здатися Росії. . V

Отже, на третьому етапі Української національної революції (червень 1663 — вересень 1676 рр.) територіальний розкол Укра¬їни призвів до глибокої кризи та певної деморалізації суспільст-ва^Зр часів Гетьманства Гї. Тетері на Правобережжі та І. Брюхо-вецького на Лівобережжі ці катастрофічні процеси виявилися у відмові національної еліти від створення незалежної соборної України; намаганні гетьманів за будь-яку ціну втримати владу, їхній неспроможності консолідувати навколо себе значні сили для вирішення державних питань; відмові від активної участі у боротьбі значної частини заможного козацтва і старшини," домі¬нуванні регіональних політичних інтересів над державними; за¬лученні іноземних держав до вирішення внутрішніх проблем.

Останньою спробою переломити хід подій, відновити тери¬торіальну єдність і повноцінну державність був час гетьманства П.. Дорошенка. Проте внаслідок постійної боротьби козацької верхівки за булаву, низки невдалих кроків та помилок, зради со¬юзників, намагання Польщі, Росії та Туреччини контролювати 'хід подій в українських землях П. Дорошенко втратив підтримку народних мас і не зміг об'єднати українські землі в межах однієї держави і відновити її незалежність;. Падіння гетьманства на Пра¬вобережжі стало завершальним актом Української національної революції.