30. Зазначте причина та наслідки для України укладення Брестського миру.

Брестський мир – мирний договір між радянською Росією, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною. Котрий був ініційований Леніним для збереження радянської влади в Росії. Підписан 03.03.1918 р. і за умовами якого від Росія відірвалися Польща, Україна, Білорусія, Прибалтика і Фінляндія. На Кавказі: Карс, Ардаган і Батум. Радянський уряд припиняв війну з УНР і укладало з нею мир. Армія і флот демобілізувалися. Балтський флот виводився з своїх баз в Фінляндії та Прибалтики. Чорноморський флот зі своєю інфраструктурою передавався Центральним державам. Росія виплачувала 6 млрд. марок репарацій плюс сплата збитків, які зазнала Німеччина в ході революції – 500 млн. золотих рублів. Перемого Антанти у Першій всесвітній війні і підписання Компьєнского перемир’я 11.11.1918 р., за яким уві договори, які раніше укладені Німеччиною, об’явились недійсними, дозволивши Радянській Росії анулювати Брестський договір 13.11.1918 р. і повернути більшу частину територій. Німецькі війська пішли з території України, Латвії, Литви, Естонії, Білорусії.

Наслідки. Територія, окупована військами Німеччини після укладення Брестського миру, у результаті якого від Росії були відірвані, закріплюючі втрату переважної частини сільськогосподарської та промислової бази держави, визвав опозицію по відношенню к більшовикам з боку практично усіх політичних сил, як справа, так і зліва. Договір практично відразу отримав назву «похабного миру». Ті що були в союзі з більшовиками і які входили в склад «червоного» уряду ліві есери, а також утворена фракція «лівих комуністів» всередині РКП говорили о «зраді всесвітньої революції», оскільки укладення миру на Східному фронті об’єктивно укріплювало режим Кайзера в Німеччині, дозволяло йому продовжувати війно проти військ Антанти у Франції, дозволяло Австро-Угорщині зосередити свої сили на війні у Греції і Італії та ліквідувати Кавказький фронт в Туреччині. Згідно Радянській раді припинити пропагандистську роботу на окупованих німцями територіях значило, що більшовики здали Україну, Прибалтику і Білорусію.

Брестський мир послужив каталізатором освіти «демократичної контрреволюції», яке виразилось у проголошені у Сибірі і Поволжі есерівських і меншинських урядів, повстанні лівих есеровців у липні 1918 р. у Москві. Придушення цих виступів, в свою чергу, привело к формуванню однопартійної більшовицької диктатури і повномасштабній гражданській війні.

31. Визначте причини та наслідки злуки унр і зунр.

22 січня 1918 р. Центральна Рада своїм четвертим універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об’єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Акт «Злуки» був урочисто проголошен в г. Києві на Софієвській площі.

Основні положення згідно з актом «Злуки»:

- ЗУНР користувалося повною автономією і отримала назву Західної Області Української народної Республіки (ЗОУНР);

- озброєні сили двох держав об’єдналися;

- усім громадянам гарантувалися демократичні права і воля.

Наслідки:

Акт «Злуки» є по суті декларативним і не мав серйозних історичних і політичних наслідків, так як фактичного об’єднання українських територій в повному смислі цього слова не відбулося. Це було визвано такими причинами: 1) Існування протиріч (у тому числі і ідеологічних) між Німеччиною і Наддніпрянщиною. Керівництва ЗУНР було в основному безпартійним і антисоціалістично направленим, у той час як керівництво УНР належало в своїй більшості к різним партіям соціалістичного напрямку. Галичани воювали з Польщею і були згодні на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, у якій не було б місця незалежній Польщі. А керівництво УНР прагнула к створенню «нової» Росії, у складі якій не було б Україні. Тому наддніпрянці слонялися к союзу з російськими більшовиками проти білої реакції під керівництвом Деникина. Таким чином, в середині органів влади єдиної України мав місто конфлікт інтересів. 2) Існування інституційних протиріч між УНР і Західною областю (ЗО). По-перше, не було створено єдиної адміністративної системи УНР. В ЗО достатньо єфективно діяли територіальні органи влади, які залишились ще від Австро-Угорської імперії. В Наддніпрянській Україні існував конгломерат з різних «рад», який не був приведен у відповідність з Законом «Про нове територіально-адміністративне ділення України», прийнятого Центральною Радою ще 6 березня 1918 р. Тому подвійна чи навіть потрійна влада у наддніпрянських містах і селах було звичайною справою. Це привело до фактичної відсутності єдиного державного суверенитета над усією територією УНР.

3) Був зруйнован принцип формування вищих органів влади УНР із-за введення у склад Директорії Президента ЗУНР Євгенія Петрушевича, що забезпечувало ЗУНР привілігійованне положення.

4) Не відбулося остаточного перетворення колишніх вислих органів державної влади ЗУНР – Української Народної Ради і Державного секретаріату – в органи місцевого самоврядування єдиної УНР. Апогеєм такої сепаративної і антидержавної політики Української Народної Ради обрання Євгенія Петрушевіча диктатором, тобто орган місцевого самоврядування регіонального рівня надав одному із членів вищого органа влади усієї держави надзвичайні повноваження у рамках свого регіону. При цьому такий сепаратизм підтримало керівництво УНР – було створено спеціальне Міністерство по справам ЗОУНР.

5) Єдиний випадок, коли керівництво УНР віднеслося до ЗОУНР як до частини своєї території, відбувся 21 квітня 1920 р., коли С. Петлюра цю частину держави в обмін на їх участь у війні проти більшовиків.