Послідовний інтерфейс rs-232c

Інтерфейс RS-232C розроблено в 1969 році рядом корпорацій США для забезпечення з’єднання комп’ютерів та різноманітних периферійних пристроїв. Стандарт RS-232 в загальному випадку описує 4 інтерфейсні функції:

Ф1: визначення керувальних сигналів, що передаються через інтерфейс;

Ф2: визначення формату даних користувача, що передаються через інтерфейс;

Ф3: передачу тактових сигналів для синхронізації потоку даних;

Ф5: формування електричних характеристик інтерфейсу.

Інтерфейс RS-232 є послідовним асинхронним інтерфейсом, в якому перед бітами даних передається спеціальний стартовий біт, після бітів даних йде біт паритета та 1 чи 2 стопових біти. Така сукупність бітів носить назву старт-стопного символу. Кожний старт-стопний символ, як правило, у якості бітів даних містить один інформаційний символ, наприклад, символ стандартного коду для обміну інформацією, що задається таблицею ASCII. Символи ASCII відображаються семибітовими кодовими словами. Так, наприклад, латинська буква А має код 1000001. Її передача рівнями ТТЛ може мати графічний вигляд рис.7.1а, а рівнями сигналу в лініях інтерфейсу рис. 25.

Початок асинхронного символу завжди відмічається низьким рівнем стартового рівня (“0”). Після нього йдуть 7 біт даних, потім біт паритету, та 2 стопових біти. Біт паритету встановлюється в “1”, або “0”, наприклад, непарний паритет характеризується тим, що загальна кількість одиниць в групі з семи біт (сім даних + один біт паритету) повинно бути непарним числом. Стопові біти передаються високим рівнем (“1”).

Рис. 25 Часові діаграми інтерфейсу RS 232

Для передачі національних інтерпретацій таблиці ASCII використовуються 8 біт даних, тому часто використовується формат, в якому один стартовий біт, 8 біт даних, біт паритету та один стоповий біт. В лініях RS-232 одиниця передається рівнем від’ємної напруги від–3 до -25В, а нуль рівнем від +3 до +25 В.

Апаратна реалізація інтерфейсу RS-232 складається з послідовного адаптера і рознімача. Адаптери реалізуються за допомогою асинхронних прийомо-передавачів типу INS8250, а рознімачі стандартизуються як ДВ-25 (25 контактів) та ДВ-9 (9 контактів).

Передача даних відбувається для RS-232 на одній з ряду дискретних швидкостей: 50; 75; 110; 150; 300; 600; 1200; 2400;4800; 9600; 19200; 38400; 57600 чи 115200 бод. Засоби BIOS ПК підтримують тільки швидкості до 9600 бод включно.

Структура адаптера RS-232 має вигляд рис. 26

Внаслідок дії перешкод, параметрів з’єднувального кабеля і таке інше існує обмеження на довжину лінії зв’язку між адаптерами RS-232. Ця довжина обмежується 15 м при швидкості передачі біля 20 кбіт/сек.

Рис. 26 Структура адаптера RS 232.

Принцип дії матричного принтера

Матричні принтери відносяться до знакосинтезувальних послідовних ударних пристроїв друкування динамічного типу. Такі принтери отримали досить значне поширення на сучасному етапі розвитку обчислювальної техніки. Це поширення вони знайшли внаслідок нескладної механічної частини, що дозволяє використовувати недорогі картриджі з стрічковим фарбником, а також порівняно невеликої потужності споживання, доброго огляду тексту, що друкується, можливостів забезпечення друку як символьної так і графічної інформації.

В матричних принтерах символи на носії формуються у вигляді крапок в матриці заданих розмірів. Для друку одного елемента зображення (крапки) використовується ударний механізм типу голки, діаметр якої близький до 0,2 мм. Цей механізм управляється, як правило, швидкодіючим електромагнітом. Ударні механізми з швидкодіючими електромагнітами об’єднуються вспеціальну конструкцію малогабаритної друкувальної головки. В склад головки може входити від 7 до 24 голок. Найбільш поширені головки з 9 голками. Управління головкою реалізується за допомогою мікропроцесорного пристрою управління (контролером), який при друкуванні вибирає окремі електромагніти головки, посилаючи на них імпульси живлення в визначені моменти часу. Надходження в електромагніт імпульсу живлення викликає його спрацьовування і удар голки на папері через фарбувальну стрічку. Внаслідок удару на папері зостаються сліди у вигляді крапок, що і формують зображення символів. Головки можуть виконуватись у вигляді матриці, наприклад, для дев’ятиголовкового варіанта матриця може містити 7 колонок по 9 голок кожна.

Матричний принтер конструктивно складається з:

а) механізмів приводу головки, паперу та фарбувальної стрічки;

б) блоку керувальної електроніки;

в) блоку живлення з мережними фільтрами;

г) корпусу.

В механізмі приводів використовуються крокові електричні двигуни. Привід друкувальної головки складається з крокового двигуна, зубчатої передачі, зубчатого ременя та каретки, до якої кріпиться друкувальна головка. Той же кроковий двигун, як правило, використовується для просування в одному напрямі фарбувальної стрічки, що знаходиться в спеціальній касеті. Привід паперу реалізується на іншому кроковому двигуні аналогічного типу. Цей двигун повертає гумовий барабан з висувними штирями за допомогою зубчатої передачі, що переміщує папір відносно головки.

Електронний блок реалізує функції управління приводами та формує сигнали керування блоком головок. Блок реалізується, як правило, на базі мікропроцесорного комплекту.