Тема 1. Давня історія україни

(І млн. років до н.е. – ІХ ст. н.е.)

25

2.1.КОЧОВІ ПЛЕМЕНА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

(ДОБА ЗАЛІЗА): КІММЕРІЙЦІ

Початок І тис. до н.е. ознаменувався істотними змінами в

господарстві, культурі й побуті давнього населення України. Це

був час, коли на зміну бронзовим знаряддям прийшли залізні

– розпочалася доба заліза.

Кіммерійці – перший народ Східної Європи, назва якого

була зафіксована у письмових джерелах й дійшла до наших

часів. Найдавніша згадка про кіммерійців міститься в «Одіссеї»

Гомера (VІІІ – початок VІІ ст. до н.е.). Інформацію щодо них

можна знайти також в ассирійських та вавілонських хроніках,

в творах грецьких авторів Геродота та Страбона.

Вважається, що кіммерійці були іраномовним етносом. При_

близно у Х – середині VІІ ст. до н.е. вони займали територію

між Дністром і Доном, Кримський та Таманський півострови.

Основою господарства кіммерійців було кочове скотарство,

передусім, конярство. Воно забезпечувало «засобами пересу_

вання» (їздили верхи) та давало значну частину продуктів

харчування (у Гомера є характеристика кіммерійців як «дивних

доїтелів кобилиць» та «млекоїдів»). Кіммерійці першими на

українських територіях почали використовувати в господарстві

і військовій справі залізо (видобували його з болотної руди, у

Х ст. винайшли горн, оволоділи виготовленням сталі). Війна

відігравала у їхньому житті велику роль. Походи (у т.ч. в Урарту,

Ассирію) відкривали кочовикам можливості для здобуття про_

дуктів землеробства та ремесла. Головною зброєю був потуж_

ний далекобійний лук зі стрілами, до яких прилаштовували

бронзові дволопастеві вістрі. У ближньому бою кіммерійці

застосовували довгі мечі – суцільнозалізні або комбіновані їз

залізного клинка та бронзового держака, кам’яні булави та

молотки, іноді списи. На бій вони вдягали шкіряні панцири

та брали з собою легкі щити.

Політична історія кіммерійців відома мало. Існували пле_

менні союзи, що очолювалися вождями – «царями» (відомі

імена – Теушпа, Тугдамме, Шандакшатра). Активно йшли

26

процеси майнового та соціального розшарування серед

кіммерійців, що археологічно доводиться появою могил військо_

вої аристократії, які відрізняються від основної маси поховань

своїми розмірами та пишним поховальним інвентарем.

Кіммерійське мистецтво мало прикладний характер – складні

геометричні орнаменти прикрашали руків’я кинжалів і деталі

вуздечок, наносилися на посуд. Збереглися також нечисленні

статуї, що досить умовно зображували кіммерійських воїнів й

встановлювалися над курганними похованнями знаті.

Розвиток кіммерійської культури був порушений новою

хвилею кочовиків зі сходу – скіфів, які прийшли в українські

степи на початку VІІ ст. до н.е. Частина кіммерійців мігрувала

на Кавказ та у Передню Азію, інші були асимільовані скіфами.

Нові терміни і поняття

Іраномовний – іранські мови, група споріднених мов, що належить до

індоіранської гілки індоєвропейської мовної сім’ї. Серед давньоіранських

мов – мідійська, авестійська, кіммерійська, скіфська, сарматська та інші.

Поховальний інвентар (від лат. «інвентариум» – опис майна) – загальна

характеристика предметів, що супроводжують поховання. Під час археоло_

гічних досліджень поховань кіммерійців було виявлено: зброю, кінське

спорядження, іноді – забитих бойових коней (це все – у чоловічих похо_

ваннях); ліпну кераміку (переважно в жіночих).

27