4 %_Ий бар’єр і потрапили до Верховної Ради.

Розвиток багатопартійності в нашій країні в період незалежності

можна охарактеризувати такими моментами:

– існування великої кількості політичних партій (якщо на час про_

голошення незалежності в республіці було зареєстровано 4 партії, в

грудні 1993 р. – 27, на початку 1998 р. – 52, то нині їх близько 150);

– нечисленність партійних лав (станом на квітень 1993 р. загальна

кількість членів усіх партій складала понад 200 тис. осіб; більшість

політичних партій – партії_карлики, або за висловом другого Президента

України Л.Д.Кучми – «диванні партії», бо членів партії стільки, що всі

вони помістяться на одному дивані);

– соціальна база більшості партій невизначена (у програмних доку_

ментах партій не вказано виразниками інтересів яких соціальних груп

вони є; програми партій схожі, їх характеризують гасла, які звернено до

всього народу);

– більшість партій створюються не на консолідації навколо ідеї

(партію, як правило, об’єднує лідер чи група авторитетних політичних

діячів);

– партійний вплив, як правило, строго локалізований (партійна

діяльність обмежена здебільшого столицею, партійні структури недо_

статньо поширені в провінції);

– порівняно чітка географічна зорієнтованість партій (націонал_

демократи домінують в Західній Україні, ліві партії – у Східній).

23. 3798

354

Українське суспільство кінця 90_х років ХХ ст. – початку ХХІ ст.

недостатньо структуроване. Населення, на жаль, характеризується низь_

ким рівнем політичної культури, а більшість політичних партій – штуч_

ністю, формальністю, програмною непослідовністю, суперечливістю зап_

ропонованих гасел. При цьому не слід забувати, що у більшості випадків

на перший план виходить не програма дій конкретної партії, а амбіції

політичних лідерів.

Таким чином, процес становлення та розвитку багатопартійності в

Україні триває, кожна політична сила шукає своє місце у політичному

середовищі. Українська політична система наближається до того стану,

який притаманний більшості сучасних демократичних держав. З одного

боку, можна констатувати, що спектр політичних поглядів широкий, але

чисельність політичних партій зростає значно швидшими темпами, ніж

їх вплив, авторитет, дієвість, роль у сучасному українському суспільстві.

На порядок денний виходить проблема консолідації політичних сил,

укрупнення політичних партій, що зможе перетворити останніх на впли_

вовий елемент української політичної системи.

Нові терміни і поняття

«Ліві» – політичні партії, що відстоюють інтереси найманих робітників.

Практична діяльність лівих веде до розширення державного сектора в економіці,

збільшення соціальних витрат.

«Праві» – політичні партії, що відстоюють інтереси власників. Як правило,

політика правих призводить до приватизації державного майна, зменшення

соціальних витрат.

Центризм – політична позиція, проміжне, середнє становище між крайніми

політичними платформами, поглядами.

Політична культура – знання, система цінностей, взірці поведінки, що лежать

в основі дій різних суб’єктів (правлячої групи, масових рухів, партій, керівників,

які внаслідок свого посадового чи іншого становища регулюють відносини між

людьми в межах певної держави або відносини з іншими державами).

355