Структурно-функціональні прийоми пізнання.

Особливості:

• виокремлення елементів;

• дослідження елементів;

• аналіз змін у елементах та функціях;

• аналіз об’єктів у цілому, як системі, всі елементи якої утворюють цілісність.

функціонування – процес реалізації властивостей системи, що забезпечує досягнення мети

функції – це способи досягнення мети

структурно-функціональний метод – це метод, який дозволяє виявити стійкість зв’язків, у межах системи (циклічність тощо) і виявити, впорядкувати систему, наступність та розвиток, навіть за умов трансформації

Синергетика.

Це теорія самоорганізації. Це спільні дії. Це система знань про механізм самоорганізації, утвор. на функт. с-ри, перехід від хаосу до порядку і навпаки.

При цьому ці дії не залежать від природи окремих елементів.

Виникнення нових с-р:

• відкритість;

• нерівноправність;

• не лінійність.

Основні принципи:

• організаційні-неорганізаційні;

• необхідні-випадкові;

• динаміка-стабільність.

Засоби:

• хаос;

• невизначеність;

• не лінійність;

• афуркація – можливість вибору певного шляху розвитку (критична точка, маса);

• пунктуація – взаємн. із зн. серед і відбув. постіні зміни (це на макрорівні).

синергетика – це динаміка у системі, взаємопереходи, створення і руйнація.

Перехід у системі здійснюється за такими принципами:

• є взаємодія між випадковими і необхідними;

• встановлює параметри порядку;

• прослідковується нелінійний характер між елементами;

• з хаосу виникає новий порядок.

Політологія та інші методи.

політологія – методи про функціонування конкретних політичних явищ

Застосовується:

• теорія раціонального методу;

• опитування;

• спостереження;

• аналіз у діяльності;

• статистика.

Види правових досліджень:

• за характером знань:

• розвідувальні;

• описові;

• аналітичні (експертні);

• типові (монографічні);

• порівняльні.

Інші загальнонаукові методи.

історичні	історичний метод - прийоми і засоби пізнання, реального процесу, розвитку об’єкта. Прийоми: гіпотеза загального характеру, що підтверджується емпіричними фактами; встановлення та імпрям. фактів; використання статистичної інформації; причинами реконструкції ситуації.
психологічні	психологічний метод – прийоми пізнання психологічних явищ
кібернетичні
вірогіднісно-статистичні

ЛЕКЦІЯ №5

Конкретні методи. Порівняльно-правовий метод та засоби дослідження.

У основу порівняльно-правового методу покладено прийоми порівняння:

• порівняльний підхід;

• вчення про порівняльний метод;

• методика.

Порівняльно-типологічний підхід дозволяє виявити закономірні права, впливи, взаємозв’язки.

Елементи:

• типологічний;

• порівняльний.

порівняльно-правовий метод – це спосіб пізнання явищ, що складається з системи прийомів, за допомогою яких вивляються подібні та відмінні ознаки, створюються певні групи

Прийоми:

• збору і вивчення фактів;

• аналіз;

• абстрагування;

• порівняння;

• оцінювання;

• узагальнення.

Принципи:

порівнюваності обєктів	Об’єкти мають мати хоча б загальні ознаки
відповідності рівнів та форм порівняння	Форми: діахронічні; синхронічна; нормативна; функціональна; зовнішня; внутрішня. Рівні: універсальний; макро; мікро.

Засоби:

• тип правової системи;

• правова подібність;

• правова відмінність;

• правовий механізм взаємодії;

• правова адаптація.

+ «правова карта світу» у контексті правового аналізу (Соїдов)

методи загальної теорії права – це збір і вивчення одиничних фактів індукції, дедукції (сходження від конкретного до абстрактного і навпаки)

ЛЕКЦІЯ №6