75. Радянсько-американські відносини другої половини 80-х - початку 90-х рр. Та їх вплив на світові процеси.

Перебудова в СРСР дала змогу прийти до ство­рення "нового політичного мислення". В його основу насамперед було покладено те, що на зміну класо­вим пріоритетам у радянську зовнішню політику прийшов пріоритет загальнолюдських цінностей, вироблених людською цивілізацією.

Усвідомлюючи непосильність продовження гонки озброєнь для радянської економіки і розуміючи, що послаблення міжнародної напруженості неможливе без взаємних поступок, М. Горбачов оголосив про припинення з квітня 1985 р. розгортання ракет середньої дальності СС-20, а з 6 серпня — про введення однобічного мораторію на ядерні випробу­вання, який діяв приблизно півтора року.

19-21 листопада 1985 р. у Женеві пройшла перша радянсько-американська зустріч на вищому рівні між переобраним 1984 р. президентом СІЛА Р. Рейганом і новим радянським лідером М. Гор­бачовим. Внаслідок цієї важливої зустрічі було досягнуто принципової згоди про 50-процентне скорочення стратегічних наступальних озброєнь, до того ж обидві сторони підписали проміжний договір про ядерні сили середнього радіуса дії.

11-12 жовтня 1986 р. відбулася нова радянсько-американська зустріч на вищому рівні в Рейк'явіку. СРСР виніс на неї пакет радикальних пропозицій щодо ядерного роззброювання: скоротити на 50%

стратегічні наступальні озброєння протягом перших п'яти років, а потім цілком їх ліквідувати; звіль­нити Європу від усіх ракет середньої дальності; домовитися про заборону ядерних випробувань та ін. На відміну від колишніх переговорів, СРСР погодився з вимогами СІЛА про жорстку систему контролю. Підписанню цих угод, що мало б історичне значен­ня, перешкоджали розбіжності з питань розгортан­ня програми СОІ. Але важливий крок на шляху зміцнення взаємної довіри між двома наддержавами було зроблено.

У грудні 1987 р. у ході чергової радянсько-аме­риканської зустрічі на вищому рівні М. Горбачов і Р. Рейган підписали Угоду про скорочення озброєнь середнього радіуса дії, відповідно до якої передба­чалася ліквідація цілого класу ядерної зброї при суворому взаємному контролі.

Тенденція послаблення міжнародної напруженос­ті і "потепління" політичного клімату у взаємовід­носинах між Сходом і Заходом проявилася й на черговій Загальноєвропейській конференції, що проходила у Відні з 1986 до 1989 рр. Тут поряд з проблемами зміцнення міжнародної безпеки серйоз­ну увагу було приділено дотриманню прав людини.

Однак остаточно закінчилась епоха "холодної війни" і впала "залізна завіса" між Сходом і Заходом з виводом 15 лютого 1989 р. радянських військ із Афганістану, із зруйнуванням "Берлінсь­кої стіни" в листопаді 1989 р., обранням у 1988 р. новим президентом СІЛА Д.Буша та його зустріччю в грудні 1989 р. на о. Мальта з М. Горбачовим. За підсумками мальтійської зустрічі СРСР та США перестали бути один для одного потенційними про­тивниками, а розкол людства на капіталістичний світ та соціалістичний табір з початком 90-х років став надбанням історії.

19 листопада 1990 р. на триденній зустрічі керів­ників держав на засіданні НБСЄ лідери 22 країн підписали Угоду про звичайні види озброєнь в Європі. Ця угода виявилася однією з найскладніших і принципових тому, що вона визначала долю безлічі танків, літаків й артилерійських стволів, розміщених

від Атлантики до Уралу блоком НАТО і країнами Варшавського договору. Після цього, 31 липня 1991 р. було укладено найважливішу радянсько-американську угоду: М. Горбачов та Д. Буш підпи­сали в Москві давно обговорюваний Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1), який передбачав взаємне 30-40-процентів скорочення ядерних арсеналів. Уперше в історії роззброювання найбільших держав світу досягло таких масштабів.

У січні 1993 р. президенти Борис Єльцин і Джордж Буш підписали новий Договір про обме­ження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-2), до якого приєдналася й Україна.

Таким чином, внаслідок реалізації "нового полі­тичного мислення" вдалося досягти великих пози­тивних змін у Європі й світі:

було досягнуто угоди зі СІЛА про радикальні скорочення звичайних і ядерних озброєнь, СРСР і СПЇА перестали розглядати один одного як потенційних ворогів;

-було створено умови для розвитку співробітництва між усіма країнами, сформовано передумови просування до єдиної Європи;

-здійснено вивід радянських військ з Афганіс­тану (15 травня 1988 р. — 15 лютого 1989 р„);

-за допомогою ООН припинено збройну міжусобну боротьбу в Анголі, Намібії, Камбоджі, Ніка­рагуа, Мозамбіку;

-у вересні 1990 р„ підписано історичну угоду про об'єднання Німеччини;

-СРСР підтримав бойові дії США у відповідь на агресію Іраку проти Кувейту;

розпочато вивід радянських військ з країн Центральної та Південно-Східної Європи, що завершився в 1991 р., а також припинено диктат щодо розвитку цих країн.

Перемога нового політичного мислення у зовніш­ній політиці СРСР, реальні кроки щодо її реалізації ознаменували на початок 90-х років завершення періоду "холодної війни" між Заходом та Сходом, періоду розколу та конфронтації