Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія сучасного світу 2.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.43 Mб
Скачать
  1. Вплив жовтневих подій у Росії на розвиток політичних процесів у світі.

Перша світова війна стала суворим випробуван­ням для Росії. Значну частину країни було окупо­вано ворогом, внаслідок чого загальні втрати промис­лового потенціалу досягли 20%. 1917 р. війна коштувала Росії ЗО млрд крб., третину цих витрат становили зарубіжні кредити. Величезні маси населен­ня бідували, голодували. Становище трудящих дедалі гіршало, класові суперечності поглиблювались.

Все це зумовило піднесення революційної актив­ності трудящих, які в лютому 1917 р. спромоглися скинути царя, ліквідувати самодержавний лад і проголосити парламентську республіку. Владу в кра­їні здійснював Тимчасовий уряд, який продовжував чійну, проте більшовицький переворот у жовтні 1917 р. зумовив вихід Росії з війни, оскільки, прийшовши до влади, більшовики оголосили "мир Яіез анексій і контрибуцій", тобто без територіальних надбань та без грошової компенсації за втрати.

5 грудня 1917 р. між Росією та Центральними державами було підписано перемир'я й розпочато мирні переговори. В ході переговорів більшовики були змушені визнати незалежність УНР, яка ще раніше, 27 січня 1918 р., уклала мирну угоду з союзом Центральних держав, пристати на висунуті австро-німецькі вимоги й поступитися величезними територіями (Польща, Прибалтика, Фінляндія, Ук­раїна, Донська область ), віддати німцям Чорномор­ський флот.

За умовами миру, німці окупували понад 1 млн кв. км території колишньої Російської імперії, на якій проживало 62 млн чоловік населення, видобу­валося 3/4 російської залізної руди і вугілля, розміщувалося 1/2 її промислового потенціалу, 1/3 посівних площ. Такою ціною більшовицька Росія вийшла з війни.

Коли на Заході дізналися про підписання сепа­ратного миру й односторонній вихід Росії з війни, лідери Великої Британії і Франції були в стані, близькому до розпачу. Німецька сторона вважала, що тепер, нарешті, зможе забезпечити собі перемогу в Європі.

  1. Крах імперії Габсбургів і утворення на її теренах самостійних демократичних держав

Звістка про початок війни зустріли з ентузіазмом. Небезпека наступу російської армії згуртувала австрійців, війну підтримали навіть соціал-демократи.

Офіційна й неофіційна пропаганда піднімала волю до перемоги і значною мірою пригасила міжнаціональні суперечності.

Єдність держави забезпечувалася жорсткою військовою диктатурою, незадоволених примушували підкорятися. Тільки в Чехії війна не викликала особливого захоплення. Всі ресурси монархії були мобілізовані на досягнення перемоги, проте керівництво діяло вкрай неефективно.

Військові невдачі на початку війни підірвали дух армії і населення. Потоки біженців спрямувалися з районів військових дій до Відня і інших міст.

Багато суспільних будівель було переобладнано у шпиталі. Вступ Італії до війни проти монархії у травні 1915 року посилив військовий запал, особливо серед словенців. Коли територіальні претензії Румунії до Австро-Угорщини були знехтувані, Бухарест перейшов на сторону Антанти.

Саме в той момент, коли румунські армії відступали, помер вісімдесятирічний цісар Франц Йосип. Новий правитель, молодий Карл I, людина з обмеженими здібностями, відчужив людей, на яких спирався його попередник. В 1917 році Карл скликав рейхсрат. Представники національних меншин зажадали реформування імперії.

Одні добивалися автономії для своїх народів, інші наполягали на повному відділенні. Патріотичні настрої примушували чехів дезертирувати з армії, а чеський бунтівник Карел Крамарж був засуджений до смерті по звинуваченню в державній зраді, але потім помилуваний. У липні 1917 року цісар оголосив амністію політичним в'язням.

Цей жест примирення понизив його авторитет серед войовничо налаштованих австро-німців: монарху дорікали в надмірній м'якості.

Ще до вступу Карла на трон австрійські соціал-демократи розділилися на прихильників й супротивників війни. Лідер пацифістів Фрідріх Адлер, син Віктора Адлера, в жовтні 1916 року вбив австрійського прем'єр-міністра, графа Карла Штюргка.

На суді Адлер виступив з різкою критикою уряду. Засуджений до тривалого тюремного ув'язнення, він був звільнений після революції в листопаді 1918 року.

Низький врожай зернових, зниження поставок продовольства до Австрії з Угорщини й блокада з боку країн Антанти прирекли рядових австрійців-городян на позбавлення й тяготи.

В січні 1918 року робітники військових заводів оголосили страйк і повернулися до роботи тільки після того, як уряд обіцяв поліпшити умови їх життя і праці. В лютому спалахнув бунт на військово-морській базі в Которі, учасники якого підняли червоний прапор.

Влада жорстоко придушила безладдя і стратила бунтарів.

Серед народів імперії росли настрої сепаратизму. На початку війни за кордоном були створені патріотичні комітети чехів та словаків (на чолі з Томашем Масаріком), поляків і південних слов'ян. Ці комітети вели агітацію в країнах Антанти і Америки за національну незалежність своїх народів, добиваючись підтримки від офіційних і приватних кругів. В 1919 році держави Антанти і США визнали ці емігрантські групи як уряди де-факто.

В жовтні 1918 національні ради всередині Австрії один за іншим оголошували про незалежність земель і територій. Обіцянка цісаря Карла реформувати австрійську конституцію на основі принципів федералізму прискорила процес розпаду.

У Відні австро-німецькі політики створили тимчасовий уряд Німецької Австрії, а соціал-демократи агітували за республіку.

Карл I відрікся від влади 11 листопаду 1918 року. Наступного дня була проголошена Австрійська Республіка.