69. Передумови економічного зростання в Японії після другої світової війни. „Японське економічне диво".

2 вересня 1945 р. на лінкорі Міссурі представники Японії підпи­сали акт про капітуляцію. Через три дні на японські острови висадились американські війська. Так закінчи­лась друга світова війна і почалась нова ера в історії Японії.

Американська окупаційна адмі­ністрація діяла згідно з принципа­ми демократизації, демілітаризації, декартелізації Японії. У жовтні 1945 р. окупаційна адміністрація видала декрет про звільнення полі­тичних в'язнів і про дозвіл створю­вати профспілки та політичні пар­тії. Проголошувались демократичні свободи, восьмигодинний робочий день, право на колективний договір, мінімальну відпустку (один тиж­день). Ліквідовувались найбільші промислові корпорації: «Міцубісі», «Міцуі», «Сумітомо». Був проведе­ний судовий процес над найбільши­ми військовими злочинцями.

Наприкінці 40-х років у країні ак­тивізувалось політичне життя, ство­рювались політичні партії: Соціалі­стична партія Японії (СПЯ), Лібераль­но-демократична партія (ЛДП) та ін.

У 1946 р. в країні були проведені перші парламентські вибори, на яких перемогли правоцентристські партії.

Парламент прийняв нову консти­туцію, розроблену американцями, яка вступила в дію 3 травня 1947 р. Згідно з конституцією імператор зрікався «божественного поход­ження» і залишався символом дер­жави. У країні проголошувались всі демократичні права. За 9 статтею конституції Японії заборонялось створювати армію, вона відмовля­лась від війни як засобу вирішен­ня суперечок між державами. У відповідності з новою конституцією було проведено вибори, на яких пе­ремогу отримала СПЯ.

У 1946 р. в Японії розпочалась аграрна реформа. Орендатори ста­вали власниками орендованих діля­нок, землі відсутніх землевласників діставались селянам, в інших випад­ках земля викуповувалась і теж роз­поділялась між селянами.

Завдяки аграрній реформі було створено ємний внутрішній ринок, місто отримало дешеву робочу силу.

У 1947 р. в Японії проведено реформу освіти і школи. Школа була відділена від церкви, а церк­ва від школи. У школі забороня­лось пропагувати насильство і війну. Освіта стала загальною, по­чаткова — безкоштовною. У резуль­таті цих реформ були остаточно ліквідовані старі пережитки, японське суспільство набирало ролі сучасного капіталістичного.

«Холодна війна» показала аме­риканцям вразливість Японії перед лицем північного сусіда — СРСР. У неї не було армії, а економічне ста­новище було критичним.

Як і у випадку з Німеччиною, США змінили своє ставлення до Японії. Із розбитого ворога вона перетвори­лась у форпост боротьби з СРСР. Пер­ше, що зробили американці в Японії після проведення демократичних реформ — це рішуче взялись за стабілізацію економіки і фінансів.

У 1947 р. для стабілізації еко­номічного і політичного становища в Японію була направлена комісія з американських політиків та еко­номістів на чолі з Доджем. Комісія розробила і впровадила систему заходів покращення становища в країні. Тривалий час Японія існува­ла за рахунок американської допо­моги: американські кредити набра­ли комерційного і адресного харак­теру; зменшувались податки з пер­спективних галузей виробництва; збільшувався прибутковий податок. Ці заходи дали поштовх активі­зації економічного життя. На по­чаток 50-х років Японія досягла до­воєнного рівня виробництва.

2. Японське «економічне диво».

Економічний розвиток З середини 50-х років почи­нається п'ятнадцятирічне феноме­нальне зростання японської еконо­міки, у результаті якого змінилась сама Японія і її значення в світі. Темпи зростання були найбільш високими серед країн Заходу. У 1961-1970 рр. вони складали 11% в рік. У 1968 р. вона посіла друге місце в Західному світі за обсягом націо­нального валового продукту і вийш­ла на перше місце по виробництву сталі, кораблів, радіоприймачів, те­левізорів, магнітофонів, копіюваль­ної техніки, фотоапаратури тощо. У 1981 р. зайняла перше місце по ви­робництву легкових автомобілів.

Такі темпи економічного зростан­ня були досягнуті завдяки: 1) аме­риканській допомозі; 2) аграрній ре­формі, яка створила значний ринок промислових товарів для фермерів і забезпечила місто дешевою робо­чою силою; 3) відсутності воєнних витрат; 4) Японія більше від інших країн інвестувала у промисловість. Частково це було пов'язано з тра­диційною бережливістю японців, через банки їхні заощадження пе­ретворювались у виробничі інвес­тиції. Стимулом до інвестицій було майже безперервне оновлення ос­новного капіталу; 5) широко вико­ристовувались технічні досягнення у виробництві товарів масового вжитку. У 1952 р. один з інженерів запропонував вико­ристовувати транзистори для вироб­ництва кишенькових радіоприймачів. Японська економіка орієнтувалась на експорт. Продуктивність праці та якість японських товарів визначали дешева робоча сила, висока квалі­фікація і дисципліна робітників. В Японії домінувала традиційна сис­тема найму, згідно з якою робіт­ник поступає на роботу і працює до виходу на пенсію. Заробітна плата прив'язана до стажу роботи. Заохочується лояльність своїй фірмі, яка навіть у скрутні часи не звільнить робітника. Така система найму називається патерналізмом.

На тлі економічного зростання відбулась політична стабілізація життя країни. З 1955 р. по 1993 р. при владі незмінно перебувала ЛДП, яка у внутрішній політиці дотри­мується курсу на розвиток лібераль­ної демократії та соціально спря­мованої економіки, у зовнішній — на співробітництво з США. Голов­ною опозиційною партією є Соціа­лістична партія Японії, яка виступає за нейтралітет країни. У 1964 р. ут­ворилась ще одна опозиційна партія — Каммейто, яка виступила за третій шлях розвитку країни з опорою на середній клас.

Японська дипломатія не відзна­чалась особливою активністю у 50-ті роки. У 60-ті роки міжнарод­на позиція Японії стала вразливою в силу однобічної орієнтації на США. Так, у 1971 р. США, прагну­чи вирішити свої економічні про­блеми, в односторонньому поряд­ку без попереднього повідомлення Японії обмежили її експорт у США і девальвували долар. Відразу після цього було оголошено про візит Ніксона у Китай і теж без консуль­тацій з Японією, для якої відноси­ни з Китаєм — першочергова проб­лема. Такі дії США поставили пе­ред Японією питання про самостій­нішу зовнішню політику. У 1972 р. новий прем'єр-міністр Танака здій­снив заходи, спрямовані на розши­рення економічних зв'язків Японії. Він відвідав КНР. Були відновлені дипломатичні відносини і розпочата робота над мирним договором між двома країнами.