52. Корінний перелом 1943р. Та його вплив на хід Другої світової війни.

Корінний перелом на Тихоокеанському театрі бойових дій

До весни-літа 1942 р. стратегічна ініціатива на всіх фронтах цілком і повністю належала Німеччині та її союзникам. Союзники по антигітлерівській коаліції вели важкі оборонні бої. Проте на середину 1942 р. ситуація починає змінюватися.

Перші успіхи, що дозволили змінити загальне стратегічне становище, були досягнуті на Тихому океані. 7-8 травня 1942 р. у морській битві в Кораловому морі, біля берегів Нової Гвінеї, японська ударна ескадра, що направлялася для захоплення порту Морсбі, потерпіла першу значну поразку. Особливістю цієї морської битви було те, що надводні кораблі обох сторін не зробили жодного пострілу один по одному. Долю бою вирішила авіація, що базувалась на авіаносцях. Японці, втративши 1 авіаносця, 1 есмінця і 80 літаків, змушені були 'і Ді відійти. Від планів вторгнення до М Австралії довелось відмовитися.

4-6 червні 1942 р. біля атолу Мідуей японський флот (адмірал І.Ямамото) потерпів таку поразку від американського флоту (адмірал Ч.Німіц), що вже не зумів відновити свою могутність до кінця війни. У бою японці втратили 4 авіаносці, 1 крейсер і 253 літаки, американці — 1 авіаносець, 1 есмінець і 150 літаків. В результаті цих двох поразок Японія втратила половину своїх авіаносців і вимушена була перейти до стратегічної оборони. Американці в свою чергу перейшли до активних бойових дій. У серпні 1942 р. вони почали боротьбу за острів Гуадал-канал (група Соломонових островів). Жорстокі бої розгорнулися на морі, в повітрі та на суші. Вони продовжувались до лютого 1943 р. і завершились повною поразкою Японії в цьому регіоні. Перемога американців означала загалом у боротьбі на Тихому океані перехід ініціативи до США.

Сталінградська битва — одна з найбільших і найважливіших операцій другої світової війни. Умовно її можна поділити на дві частини. Перша — це наступ німецьких військ влітку 1942 р. і вихід їх до Волги й на Північний Кавказ. Друга — контрнаступ радянських військ і розгром німецько-італійсько-румунсько-угорського угруповання на Волзі.

Наступ німецьких військ на Сталінград розпочався на далеких до нього підступах, коли п'ять добре озброєних німецьких армій і три армії Італії, Румунії й Угорщини перейшли в наступ з харківського напрямку, форсували Сіверський Донець і Дон.

23 листопада 1942 р. радянські війська замкнули кільце навколо 330-тисячного угруповання ворога (22 дивізії). Гітлер наказав триматися до останнього. Він заборонив вести армію на прорив з оточення і наказав чекати, поки її деблокують штурмові колони генерал-фельдмаршала Манштейна. Проте потужні танкові удари в грудні 1942 р. в районі м. Котельниково не досягли успіху. Вони були відкинуті радянськими військами. Сам Манштейн згодом писав, що операція по деблокуванню 6-ї армії Паулюса могла бути успішною за умови спільного удару з середини кільця та із зовні. Німецька авіація теж виявилася неспроможною доставляти у кільце необхідну кількість вантажів.

Після відмови фон Паулюса капітулювати почалось знищення оточених німецьких військ, деморалізованих, змучених голодом і холодом. Не дивлячись на заборону Гітлера, ЗО січня 1943 р. Фельдмаршал Паулюс (присвоївши це звання, Гітлер у телеграмі натякнув Паулюсу, що жоден німецький фельдмаршал не здавався у полон) підписав акт про капітуляцію. 2 лютого припинили опір останні оточені гітлерівці: 100 тис. із 330 тис. Оточених здалися в полон, інші загинули (згодом з полону повернулося лише 15

тис. чол.). Загальні втрати фашистів під Сталінградом становили 1,5 млн

чоловік, майже 3,5 тис. танків і штурмових гармат, 12 тис. гармат і мінометів, 3 тис. літаків. Від такої поразки німецька армія вже не змогла отямитись. Ініціатива на

східному фронті перейшла до СРСР. У другій світовій війні став ся корінний перелом.

Перемога під Сталінградом мала велике історичне значення:

—вона поклала початок корінного перелому в ході Великої Вітчизняної та другої світової війни;

—розгром ворога завдав удару по військовій машині третього рейху, престижу німецької армії, моральному духу вермахту;

—почався загальний наступ радянських військ від Ленінграда до Кавказу;

—було нанесено удар по фашистському блоку загалом. Японія і Туреччина відмовились вступити у війну проти СРСР. Керівництво Румунії та Італії (їх армії були серед тих, хто був розгромлений під Сталінградом), а також Угорщини і Фінляндії почали шукати виходу із війни;

—поразка фашистів та їх союзників стала могутнім імпульсом для антинацистського та національно-визвольного рухів, Щ сприяла консолідації сил антигітлерівської коаліції. Гим часом, як під Сталін градом було здобуто блискучу перемогу, Ржевсько-Сичовська операція зазнала повного провалу. За 23 дні боїв на цьому напрямі радянські війська втратили 215 тис. чоловік вбитими і пораненими.

Курська битва У січні 1943 р. радянські війська добилися ще одного значного успіху — блокаду Ленінграда було прорвано, а на заході Червона армія підійшла до Смоленська.

12 січня 1943 р. війська під командуванням генерала Голікова перейшли в наступ з-під Воронежа в загальному напрямку на Харків. 7 лютого було звільнено Курськ, а 9 — Бєлгород. Війська під командуванням генерала Ватутіна оволоділи Ізюмом і створили загрозу оточення великого німецького угруповання в районі Харкова. 16 лютого ворог залишив це велике індустріальне місто.

У другій половині лютого ситуація змінилася. Побоюючись загрози оточення військ, що відійшли з Кавказу й Кубані під Ростов і на Донбас, німецьке командування завдало могутнього контрудару у фланг по розтягнутих військах Голікова й Ватутіна. Харків, Бєлгород та ряд інших міст знову перейшли до рук ворога. Утворилася величезна орловсько-курська дуга.

12 липня під Прохорівкою відбулась найбільша танкова битва другої світової війни.

Історичне значення Курської битви:

—розгромлено кращі дивізії гітлерівців;

—стратегічна ініціатива остаточно перейшла до радянської армії, почався загальний наступ радянських військ по всьому фронту;