43. Відхід від принципів неПу в 1927-1928 рр. Становлення командно-адміністративної системи управління господарством.

Проте в роки сталінщини і розквіту командно-адміністративної системи активно впроваджувалась думка про випадковий характер непу

Практичні наслідки нової економічної політики підтвердили історичну правоту Леніна у виборі шляхів соціально-економічного розвитку суспільства на переломному етапі. Визначальні принципи господарювання, закладені Леніним через неп, зберігають свою актуальність і в наші дні.

Переходячи до розгляду другого питання, зауважимо, що наприкінці 20-х років державно-партійне керівництво країни на чолі зі Сталіним розпочало заходи, які призвели до згортання непу. Безпосередньою нагодою стала хлібозаготівельна криза 1927— 1928 рр. По суті, її можна було здолати шляхом розумної, збалансованої політики цін. Але така політика потребувала великого господарського мистецтва й економічних знань, а саме цього і бракувало тим, від кого залежало розв'язання цієї проблеми.

У січні 1928 р. політбюро ЦК ВКП(б) визнало за можливе (як виняток) застосування адміністративного тиску щодо куркулів, з яких кожен притримував більше 30 т «лишків» зерна. Фактично ж Сталін наполіг на застосуванні адміністративних заходів проти всіх, хто відмовлявся продавати державі хліб. Це означало відмову від основного принципу непу, який давав селянинові гарантоване право вільно розпоряджатися надлишком продукції, що залишалась після сплати податку. Тепер селянин зобов'язаний здавати цей надлишок за низькими державними цінами. У разі відмови його називали куркулем, притягали до суду, звинувативши в спекуляції, а хліб конфісковували. Це дуже нагадувало продрозкладку.

Укінці 1929 р. на конференції аграрників-марксистів Сталін висловив думку, яка активно обговорювалась у той час: «По-новому ставиться тепер питання про неп, про класи, про темпи будівництва, про змичку, про політику партії». Але як «по-новому?» Відповіді на ці питання давалися різні. Сталін зазначав: «Ми відкинемо неп до біса, коли вже не матимемо потреби в допущенні певної свободи приватної торгівлі»1. Хоча це висловлювалося у майбутньому часі, насправді ж «відкидання» вже здійснювалося шляхом знищення будь-якої індивідуальної господарської діяльності.

Сталін свідомо не визнавав принципової різниці між приватно-капіталістичними підприємствами та індивідуально-сімейними господарствами. З тією ж метою він не розрізняв понять «куркулі», «заможні елементи села», «середняки». Проте саме багатомільйонні середняцькі маси становили головну базу формування верстви «цивілізованих кооператорів», про яку (як про майбутнє села) мріяв Ленін.

Найпринциповіших, найсміливіших людей у місцевих партійних, радянських, господарських, судових органах почали звільняти з посад. Залишали тих, хто догоджав високому партійному керівництву, безвідмовно виконуючи його настанови.

З критикою адміністративно-командних методів керівництва М. Бухарін та його прихильники виступали на засіданнях політбюро, а потім на пленумах ЦК і ЦКК у квітні 1928 р.

Проте небезпека заміни економічних методів політики на командно-адміністративні не була тоді усвідомлена в повній мірі ні на теоретичному, ні на політичному рівнях. Це призвело до ще більшого зміцнення позицій Сталіна, який спритно використовував у своїх інтересах контроль за кадровою політикою партії і насаджував своїх прибічників у системі партійних і державних органів.

Навесні 1929 р. М. Бухарін і М. Томський, залишаючись членами політбюро, були усунуті з інших керівних посад. М. Угла-нова вивели з кандидатів у члени політбюро та із секретаріату ЦК. Так було підготовлено політичний переворот, який відбувся восени 1929 р. Він характеризувався'заміною персонального' складу керівництва, зламом попередньої політики і методів її здійснення, упровадженням далеких від ленінізму ідеологічних настанов.

У листопаді 1929 р., було виведено зі складу політбюро М. Бу-харіна, у 1930 р. — О. Рикова і М. Томського. Це означало, що з найвищого керівництва партії усувалися політичні опоненти Сталіна, які були в змозі протиставити його стратегії інший курс суспільного розвитку. Сталін залишився єдиним з того складу політбюро, яке існувало за часів Леніна.

У тому ж напрямі здійснювалися зміни і в уряді. У 1929 р. з Наркомату освіти було виведено А. Луначарського. У 1930 р. перестав працювати в Держплані Г. Крижановський. Відбулися й інші аналогічні зміни в центрі й на місцях. Дедалі ширше застосовувалися незаконні політичні репресії. Розмірковуючи про способи організації людей і про засоби примусу, Сталін підкреслював, що «репресії в галузі соціалістичного будівництва є необхідним елементом наступу...»1.

Для обґрунтування необхідності таких репресій щодалі ширшого застосування набуває теза про загострення класової боротьби. Вона зовсім не відповідала реальній питомій вазі буржуазних елементів у суспільстві, їх справжнім можливостям та схильності • до конфронтації з державою. Цю тезу Сталін висунув у боротьбі з групою Бухаріна, приписавши їй захист інтересів буржуазії.

Однією з причин згортання непу було те, що реформи в економіці не були доповнені реформами в політичній сфері, у результаті чого неп базувався на двох несумісних основах: ринкових відносинах в економіці і міцніючому авторитарному режимі в політичній надбудові.

По-друге, протягом 20-х років не вдалося сформувати соціальні сили, котрі виступили б за збереження непу, тобто середні верстви міста і села.

По-третє, головною причиною став низький рівень загальної культури і освіти населення, а також членів і керівників правлячої більшовицької партії. У 1927 р., наприклад, серед членів партії 63 % мали початкову освіту і тільки 10 % — вищу й незакін-чену вищу. Це дало змогу Сталіну і його оточенню порівняно легко одержати перемогу над своїми супротивниками.

Не останню роль у згортанні непу і заміні його тоталітарним режимом відіграло й те, що Сталін уміло зіграв на революційному ентузіазмі трудящих мас, на властивих усякому масовому рухові утопічних і зрівняльних тенденціях, на прагненні авангарду якнайшвидше досягнути мети. Готовність іти в ім'я великої мети на самопожертву, переконання широких мас у тому, що приклад Росії сколихне весь світ і приведе до світової революції, майстерно використовувались Сталіним у боротьбі з політичними противниками.