1. Історія сучасного світу, її місце в гуманітарному знанні.

2. Предмет і завдання курсу.

Для з'ясування поняття політичної історії, її предмета, місця серед інших суспільно-політичних наук та значення в під­готовці сучасних фахівців, слід насамперед пригадати, що являє собою політична історія як наука взагалі. Ще в давнину склалось уявлення про історію як учителя життя, чиї уроки дають змогу набути мудрості, здатності орієнтува­тись у стрімкому потоці суспільних подій. Існує енциклопедичне визначення поняття історії як науки, що вивчає цілеспрямовану матеріальну діяльність людей, визначних осіб різних епох і часів. Іншими словами історію роблять люди. Діяльність людини є іс­торією суспільства, оскільки вона завжди має суспільний харак­тер, навіть якщо здійснюється людиною поза видимим спілку­ванням з іншими людьми. Отже, вивчати історію — це вивчати діяльність людей. Саме діяльність людей є об'єктом історичної науки. Сама діяльність того чи іншого народу (людини) має складну структуру, класифікувати яку можна за об'єктами діяльності, тобто за тим, на що вона спрямована, у якій сфері суспільного життя відбувається. Можна виділити такі основні сфери (об'єкти) діяльності, як духовна, наукова, економічна, правова, соціальна, політична, кожна з яких при всьому їх взаємозв'язку може слугу­вати предметом спеціального наукового вивчення. Сфери соціальної, політичної, правової, міжнародної і под. діяльності і є об'єктом вивчення політичної історії. Серед суспільних дисциплін — економічної теорії, політоло­гії, філософії — політична історія є самостійною дисципліною, з власним предметом вивчення і специфічним змістом. Вона має свій інструментарій дослідження, тобто методи, принципи дослі­дження, свої завдання, коло джерел. Будучи самостійною дисципліною, політична історія перебу­ває в тісному взаємозв'язку з іншими суспільними дисциплінами, доповнюючи їх і водночас збагачуючись новітніми досягненнями інших суспільних наук. У сукупності вони дають можливість від­творити цілісний процес суспільного і світового розвитку, роз­крити основу його єдності і багато подібності, його спрямованість і гуманістичний зміст. Для політичної історії, а саме такою вона склалась з часів Геродота і Плутарха, одним з корінних понять є поняття політики. Політика — це діяльність у сфері відносин між великими со­ціальними групами, насамперед класами, а також націями та на­родностями всередині держави і між державами на міжнародній арені. До сфери політики відносять участь у справах держави, ви­значення форм, завдань, змісту діяльності держави. Будь-яка проблема набуває політичного характеру, якщо вона стосується класових, соціальних, національних інтересів, державної влади. У політичному житті суспільства велику роль відіграють полі­тичні діячі, які очолюють державу і її органи, політичні партії і громадські організації, обрані (чи призначені) на державні посади згідно з існуючими в державі правовими нормами. Політичні дія­чі чи лідери партій можуть займати різні позиції — революційні,

консервативні або реакційні — і проводити відповідну політику. Незалежно від цього їх діяльність є суб'єктом політичної історії. Суб'єктами політичної історії є також класи і соціальні групи, нації, партії та суспільно-політичні рухи. У сукупності об'єкти і суб'єкти політичної історії становлять предмет її вивчення. У кожній науці предметом вивчення є пев­на система об'єктивних закономірностей. Політична історія як наука не є винятком. Предметом вивчення курсу є закономірності політичного жит­тя суспільства і його розвитку в межах XX ст. З огляду на викладене можна дати узагальнене визначення предмета політичної історії. Це — самостійна історична дисцип­ліна, яка вивчає закономірності розвитку політичного життя сус­пільства в конкретних формах і просторово-часових вимірах, ха­рактер, структуру і зміни в політичних системах, діяльність дер­жавних інститутів, політичних партій і громадських організацій, а також визначних політичних діячів. Важливою складовою пре­дмета політичної історії є вивчення властивих для того чи іншого суспільства на різних історичних етапах політичних ідей, погля­дів, настроїв, які істотно впливали на все політичне життя.

Історія людства знає немало форм фіксації історичної пам'яті, набутої людством протягом тисячоліть досвіду: релігійні міфи, народні перекази, найпростіші хроніки історичних подій, літопи­си тощо. Щоправда, їх недоліком є те, що відомості, які вони міс­тять, надзвичайно складно відтворювати і передавати від поко­ління до покоління. Окрім того, їх виконавці вносили багато свого, що з часом невпізнанно змінювало зміст історичної інфор­мації.

З розвитком людської цивілізації, з прогресом у галузі освіти, науки, культури змінюються і форми збереження історичної пам'яті, історичних знань і форми їх передання новим поколін­ням: збірки законів, міждержавні договори й угоди, державні ак­ти, тобто документальні джерела, а сьогодні ще й фото- і відеозаписи, комп'ютерна техніка тощо.

Вивчаючи історію, пізнаючи її, людина долучається до куль­тури свого народу, світової культури. Історія виконує чимало важ­ливих функцій. Насамперед знання історії розширює світогляд людини і межі її знань про суспільство, умови та шляхи його роз­витку, збагачує загальну освіченість і ерудицію. Не випадково один з найосвіченіших людей свого часу М. Г. Чернишевський, підкреслюючи значення історії, зазначив, що можна не знати ба­гатьох наук і бути освіченою людиною, але не можна бути осві­ченим, не знаючи історії.

Отже, з цього можна зробити висновок, що однією з важливих функцій історії, зокрема політичної, є пізнавальна, або інтелек­туально-розвиваюча.

Важливою функцією політичної історії є практично-полі­тична. Вивчення політичної історії дає змогу з'ясувати, які і чиї інтереси відображає політика тих чи інших партій, суспільних груп, громадських і політичних формувань і рухів, їх лідерів, і зі­ставити соціальні інтереси із загальнолюдськими, показати пріо­ритет загальнолюдських на конкретних прикладах суспільних явищ. Знання історії, а значить розуміння закономірності розвит­ку суспільства, допомагає виробити науково обґрунтований полі­тичний курс, уникнути суб'єктивних рішень, помилок минулого. Щоб визначити, куди і як іти суспільству у своєму розвиткові, потрібно знати, з якого стану воно вийшло і який пройшло істо­ричний шлях. Необхідно наголосити на практичному значенні вивчення по­літичної історії безпосередньо для підготовки фахівців у галузі економіки. Кожному відомий взаємозв'язок і взаємозалежність економіки й політики, економічної і політичної історії. Відомо, що саме з питаннями економічними нерозривно зв'язані найживотрепетніші питання історії та сучасності і корені цих питань лежать у суспільних відносинах виробництва.