9. Класифікація податків

Податки – це фін відносини між државою вою і платниками податків з метою створ-ня загальнодерж централіз-го фонду грошей коштів, необхідних для викон-ня д-вою своїх функцій.

Податки класифікують за такими ознаками:

1) за економічним змістом об’єкта опод-ня:

- податки на доходи

- податки на споживання

- податки на майно

2) залежно від рівня держ структур, які встановлюють податки:

- загальнодерж – встан-ся вищими органами влади

- місцеві – встан-ся місцевими органами влади

3) за способом стягнення:

- розкладні – встаг-ся у загальній сумі відпов до потреб в доходах, а потім цю суму розподіляють по окремих територіальних одиницях або платниках

- окладні – передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

4) за формою оподаткування:

- прямі – встан-ся безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об’єкта опод-ня. Вони поділяються на:

*особисті (встан-ся персонально для конкретного платника – прибутковий, майновий податок, на спадщину та дарування),

*реальні (передбачають опод-ня майна за зовн ознаками – земельний, домовий, промисловий податок, на грош капітал).

- Непрямі податки – встан-ся в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо на залежить від його доходів. Існує 3 види непрямих податків:

*акцизи – надбавка до ціни товару (специфічні (на окремі види товарів) та універсальні (ПДВ, з продажу, з обороту)),

*фіскальна монополія – це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів, *мито – встановлюється при переміщенні товарів через державний кордон, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом.

10. Міжбюджетні відносини.

Мiжбюджетнi вiдносини — це вiдносини мiж державою, Автономною Рескублiкою Крим i мiсцевим самоврядуванням iцодо забезпечення вiдповiдних бюджетiв фiнансовими ресурсами необхiдними для виконання функцiй, передбачених Конституцiєю та законами України.

Метою регулювання таких вiдносин є забезпечення вiдповiдностi мiж повноваженнями на здiйснення видаткiв, закрiплених законодавчими актами за бюджетами, й бюджетними ресурсами, якi повиннi забезпечувати виконання цих повноважень.

Правове врегулювання мiжбюджетних вiдносин здiйснюються роздiлом 4 Бюджетного кодексу України.

Мiжбюджетнi вiдносини вiдбивають взаємозв’язки бюджетiв різних рiвнiв. Основоположним для таких вiдносин є принцип рiвностi. Державного бюджету у взаємовiдносинах з мiсцевими бюджетами та рiвностi мiсцевих бюджетiв у взаємовiдносинах мiж ними, що передбачає встановлення єдиних для всiх бюджетiв нормативiв вiдрахування вiд загальнодержавних податкiв i зборiв, а також єдиного порядку їхньо сплати тощо.

Бюджети повиннi мати необхiдний обсяг коштiв для реалiзацiї переданих державних повноважень, для чого доходи бюджетiв має бути належним чином розподiлено. Розподiл доходiв належить до повноважень представницьких органiв держави, оскiльки це є одним iз основних чинникiв належного функцiонування стiйкої бюджетної системи країни й життєдiяльностi України взагалi. Головну роль у цьому вiдiграє Верховна Рада України, яка встановлює постiйний розподiл закрiплених доходiв мiж ланками бюджетної системи й щорiчний перерозподiл регулюючих.

11.Фінансово-правова відповідальність банків за порушення банківсього законодавства.

Пiдставою вiдповiдальностi за порушення бюджетного законодавства є бюджетне правопорушення, поняття якого сформульовано в ст. 116 Бюджетного кодексу України: «бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та iншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змiн, виконання бюджету чи звiту про виконання бюджету».

Суб’єктом бюджетного правопорушення може виступати лише учасник бюджетного процесу. Вiдповiдно до ст. 20 Бюджетного кодексу учасниками бюджетного процесу є органи та посадовi особи, яких надiлено бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнають права й обов’язки учасникiв бюджетних правовiдносин.

В ст. 118 Бюджетного кодексу, в якiй законодавець закрiпив перелiк заходiв, що застосовують до розпорядникiв i одержувачiв бюджетних коштiв за вчиненi ними бюджетнi правопорушення:

1) застосування адмiнiстративних стягнень до осiб, винних у бюджетних правопорушеннях вiдповiдно до закону;

2) зупинення операцiй з бюджетними коштами.

Зупинення операцiй з бюджетними коштами полягає в зупиненнi будь-яких операцiй зi здiйснення платежiв з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механiзм зупинення операцiй з бюджетними коштами визначає Кабiнет Мiнiстрiв Ук раїни.

Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, виннi в порушеннi бюджетного законодавства, несуть цивiльну, дисциплiнарну, адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно з законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником або одержувачем бюджетних коштiв, може бути пiдставою для притягнення до вiдповiдальностi згiдно з законом його керiвника чи iнших вiдповiдальних посадових осiб, залежно вiд характеру вчинених ними дiянь.

Адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за нецiльове використання бюджетних коштiв передбачено в ст. 164 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення.

Кримiнальну вiдповiдальнiсть за нецiльове використання бюджетних коштiв передбачено ст. 210 Кримiнального кодексу України.