30. Видатки місцевих бюджетів України.

Після проголошення незалежності України порядок здійснення видатків із місцевих бюджетів майже не змінився. Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", прийнятий у 1992 р. більш чітко визначив порядок здійснення видатків з місцевих бюджетів на утримання органів управління.

Органами місцевого самоврядування встановлюють розмір видатків на утримання створюваними ними органів управління замість попереднього порядку, згідно з яким місцеві Ради встановлювали розмір видатків на утримання органів місцевого управління.

Більш деталізованим правове регулювання видатків місцевих бюджетів запроваджено лише у 1995 р. у Законі "Про бюджетну систему України".

Згідно зі ст. 18 цього Закону кошти республіканського бюджету А. Р. Крим і місцевих бюджетів витрачаються лише на ті цілі і в тих межах, які затверджені Верховною Радою А. Р. Крим та місцевими Радами.

Вперше видатки всіх бюджетів поділені на поточні та видатки розвитку. Згідно з законом поточні видатки – це видатки з бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інші. Встановлено також, що у складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених об’єктів.

Видатки розвитку – це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. Це фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, структурної перебудови народного господарства. Це субвенції та інші видатки, пов’язані із розширеним відтворенням.

У Законі вперше розподілено видатки між бюджетами різних рівнів бюджетної системи. Більш детально це зроблено по відношенню до Державного бюджету України, видатки місцевих бюджетів визначені лише фрагментарно.

31.Види фінансового контролю.

Фiнансовий контроль можна класифiкувати залежно вiд:

1. Часу проведення:

а) попереднiй;

б) поточний (оперативний);

в) наступний.

Попереднiй фiнансовий контроль передує здiйсненню фiнансово-господарських операцiй. Його здiйснюють на стадiї складання, розгляду й затвердження проектiв бюджетiв, кошторисiв, планiв, договорiв.

Поточний фiнансовий контроль проводять в короткi вiдрiзки часу, безпосередньо в процесi здiйснення господарських i фiнансових операцiй. Цей контроль можна ще назвати оперативним у силу його гнучкостi й своєчасностi. Найчастiше його здiйснюють щодия, постiйно.

Наступний фiнансовий контроль здiйснюють пiсля завершення конкретної фiнансово-господарсъкої операцiї чи пiсля закiнчення певного звiтного перiоду (наприклад, фiнансового року). Цей контроль можна характеризувати як своєрiдний останнiй «рубiж», перешкоду на шляху порушень.

2. Суб’єкта, що здiйснює контроль:

а) державний;

б) мунiципальний;

в) суспiльний;

г) аудиторський.

Державний фiнансовий контроль здiйснюють органи держави, надiленi компетенцiєю, уповноваженi на виробництво ковтрольних дiй. Можна видiлити такi органи:

— загальної компетенцiї — Верховна Рада, Кабiнет Мiнiстрiв, Нацiональний банк України;

— спецiальної комггетенцiї — спецiально створенi для фiнансового контролю органи державної податкової служби, Рахункова палата, органи державної контрольно-ревiзiйної служби, Державне казначейство.

Мунiципальннй фiнансовий контроль здiйснюють органи мiсцевого самоврядування. Сфера його застосування досить широка (вiд затвердження мiсцевого бюджету,

Суспiльний фiнансовий контроль становить незалежний фiнансовий контроль, який здiйснюють представники громадсь костi на добровiльнiй i безоплатнiй основi.

Аудиторський фiнансовий контроль є незалежним професiйним фiнансовим контролем, який здiйснюють аудитори (фiзичнi особи) та аудиторськi фiрми.

3. Сфери фiнансової дiяльностi:

а) бюджетний контроль;

б) податковий контроль;

в) валютний контроль;

г) банкiвський контроль;

д) страховий контроль.

Виокремлення перерахованих конкретних видiв фiнансового контролю в цьому випадку, фактично, залежить вiд тiєї областi фiнансового права, в якiй безпосередньо здiйснюють фiнансовий контроль, тобто вiд пiдгалузей i iнститутiв Особливої частини фiнансового права.

4. Джерела інформації:

а) фактичний;

б) документальний.

Фактичний фiнансовий контроль складається з вивчення реального стану об’єкта, який перевiряють, його огляду й обмiрювання в натурi.

Документальний фiнансовий контроль являє собою перевiрку й аналiз первинних документiв.

5. Перiодичностi (частоти) прове дення:

а) постiйний фiнансовий контроль (ще його можна позначити як щоденний);

б) систематичний фiнансовий контроль;

в) епiзодичний фiнансовий контроль (найчастiше цей вид контролю має разовий характер).

6. Форми проведення:

а) обов’язковий (зовнiшнiй);

б) iнiцiативний (внутрiшнiй).

Обов’язковий фiнансовий контроль проводять у випадках, коли чинне законодавство мiстить вiдповiдну вимогу. Крiм того, iншою пiдставою для його здiйсненкя є рiшення компетентного державного органу. Стосовно iнiцiативного фiнансового контролю, то основни моментом при вiднесеннi до даного виду є елемент «волевиявлення», контроль здiйснюють за самостiйним i добровiльним рiшенням суб’єктiв, що господарюють.